Хрест
- 25.04.08, 13:39
- Сенс
На дворі стояла спека. Симон, повертаючись з поля, геть спітнів. Та його дім
уже був неподалік. Чоловік зупинився на пагорбі і витер піт з чола. Поглянув на
місто, що розкинулось перед ним. Симон там живе. Це - святий Єрусалим. Ось він
постав перед його очима у всій своїй білосніжній красі. Симону здалеку було
видно безліч вузеньких вуличок, які виглядали немов таємничий лабіринт з якого
здається годі було й вибратись. На фоні голих вершин, в оточенні кедрових гаїв,
оливкових насаджень, виноградників і долин з соковитою травою він виглядав наче
біла пухнаста хмаринка, що опустилась чомусь на землю. Своєю красою Єрусалим
здавна вабив до себе не тільки євреїв, а й багато інших народів.
В Єрусалимі життя вирувало, як у вулику, особливо це було помітно сьогодні, в
п’ятницю. Сюди прибули паломники із найвіддаленіших куточків, де тільки
проживали євреї. Вони хотіли принести жертву в ці пасхальні дні саме в ньому.
Паломники були всюди: на вулицях і площах міста, на базарах і в залах храму. Ці
люди раділи з того, що змогли на це свято бути тут - у Єрусалимі. Їм прийшлось
подолати довгу дорогу; кому пішки, кому верхом, кому на самоті, а кому і в
гурті. Були тут і земляки Симона з далекої гарячої Кірінеї. Це місто
знаходилось на півночі Африки. Воно поступалось красою хіба що перед
Карфагеном. Та Єрусалим - Город Великого Царя, був прекрасніший за всіх, - це
радість всього краю. Симон прикипів до нього всією душею.
Симон не знав, що сьогодні увагу гостей і жителів багатотисячного міста
привернула ще одна подія - страта злочинців. Страта мала відбутися через
розп’яття на хресті. І хоч тепер, за часів римського поневолення, до цього вже
звикли, та ця страта була незвичною. Одним із приготовлених до страти був не
звичайний злочинець, а досить відомий Чоловік. Крім того доказів його злочину
фактично не було наведено.
Після споглядання міста з пагорбу, Симон рушив далі. Через якийсь час він
дійшов до воріт, що виводили з міста, аж раптом побачив, що вся вулиця
заповнена людьми. Вони щось збуджено обговорювали, одні показували на когось
пальцями, а інші вертіли головами витягаючи шиї. Хтось повністю заволодів
їхньою увагою. Можливо Симон пройшов би осторонь, та його теж розбирала людська
цікавість, і не тільки вона. „Хтось наче нашіптував йому: „Ти маєш бути там! Ти
маєш бути там!” (далі буде)
уже був неподалік. Чоловік зупинився на пагорбі і витер піт з чола. Поглянув на
місто, що розкинулось перед ним. Симон там живе. Це - святий Єрусалим. Ось він
постав перед його очима у всій своїй білосніжній красі. Симону здалеку було
видно безліч вузеньких вуличок, які виглядали немов таємничий лабіринт з якого
здається годі було й вибратись. На фоні голих вершин, в оточенні кедрових гаїв,
оливкових насаджень, виноградників і долин з соковитою травою він виглядав наче
біла пухнаста хмаринка, що опустилась чомусь на землю. Своєю красою Єрусалим
здавна вабив до себе не тільки євреїв, а й багато інших народів.
В Єрусалимі життя вирувало, як у вулику, особливо це було помітно сьогодні, в
п’ятницю. Сюди прибули паломники із найвіддаленіших куточків, де тільки
проживали євреї. Вони хотіли принести жертву в ці пасхальні дні саме в ньому.
Паломники були всюди: на вулицях і площах міста, на базарах і в залах храму. Ці
люди раділи з того, що змогли на це свято бути тут - у Єрусалимі. Їм прийшлось
подолати довгу дорогу; кому пішки, кому верхом, кому на самоті, а кому і в
гурті. Були тут і земляки Симона з далекої гарячої Кірінеї. Це місто
знаходилось на півночі Африки. Воно поступалось красою хіба що перед
Карфагеном. Та Єрусалим - Город Великого Царя, був прекрасніший за всіх, - це
радість всього краю. Симон прикипів до нього всією душею.
Симон не знав, що сьогодні увагу гостей і жителів багатотисячного міста
привернула ще одна подія - страта злочинців. Страта мала відбутися через
розп’яття на хресті. І хоч тепер, за часів римського поневолення, до цього вже
звикли, та ця страта була незвичною. Одним із приготовлених до страти був не
звичайний злочинець, а досить відомий Чоловік. Крім того доказів його злочину
фактично не було наведено.
Після споглядання міста з пагорбу, Симон рушив далі. Через якийсь час він
дійшов до воріт, що виводили з міста, аж раптом побачив, що вся вулиця
заповнена людьми. Вони щось збуджено обговорювали, одні показували на когось
пальцями, а інші вертіли головами витягаючи шиї. Хтось повністю заволодів
їхньою увагою. Можливо Симон пройшов би осторонь, та його теж розбирала людська
цікавість, і не тільки вона. „Хтось наче нашіптував йому: „Ти маєш бути там! Ти
маєш бути там!” (далі буде)
0
Коментарі