Багатій
- 28.03.08, 09:51
- Сенс
(продовження 6)
...Тим часом Мирон Степанович отупіло сидів на ліжку, в’яло смокчучи таблетку валідолу.
Та після цієї розмови він більше вже не дзвонив ні в одну фірму по нерухомості. Правда, ще раз подзвонив, але в редакцію газети, щоб перепитати, чому серед агенцій по нерухомості, виявилась ритуальна служба.«Вибачте, сталась технічна помилка», - чемно відповіли йому там.
Тож коли Мирон Степанович вже і зовсім заспокоївся. прийшов, як кажуть до тями, то з прикрістю мусив визнати, що можливо йому незабаром таки прийдеться зустрітися з майстром високого класу Дем’яном, та на цей час гроші вже його напевне цікавити не будуть.
«Життя закінчується, - подумав наш герой і всі ми скоро постанемо перед Богом, а там гроші нам вже не знадобляться». Недавно хтось йому розповідав, як один чоловік складав гроші на чорний день. Він і не доїдав і ще багато в чім собі відмовляв, та й не тільки собі, бо мав дітей, і навіть онуків. Грошима йому допомагали родичі із-за границі. Тож з часом тих грошей немаленька сума назбиралась. Свої скарби він десь там в квартирі і приховував. І ось таки прийшла чорна година. Та була вона в вигляді грабіжників, які забрали всі назбирані за довгі роки гроші та ще й їх власника покалічили. Дякувати Богу, що хоч живий лишився.«У мене і взагалі нікого не має, - міркував Мирон Степанович, - той залишати не має кому. Звичайно можна б було погуляти на старості літ, та вже якось обійдуся. А згубу напевне хтось таки шукає і місця собі не знаходить».
Отак роздумавши Мирон Степанович вийняв візитку з барсетки тай подзвонив:
- Алло! – роздався молодий чоловічий голос.
- Василь Васильович?
- Він самий, - почулася ствердна відповідь.
- Пробачте мою цікавість. Ви нічого недавно не загубили?
На тім кінці трубки настало якесь замішання, потім схвильований голос запитав: - А ви знайшли?
- Що знайшов? – ще раз захотів перевірити Василя Васильовича Мирон Степанович.
- Як що? Барсетку з грішми.
- Знайшов. І можу її вам повернути.
- Та хіба це можливо в наш час?
- Як бачите можливо. Все в руках Божих.
- Що правда то правда я і сам раніше ніколи не молився до Бога. А тепер після ось цього випадку і я став на коліна перед Ним, - погодився власник загубленої барсетки.
- Знаєте, скажу й я по-правді, - відповів на ті слова наш герой, - я й сам собі здивувався. Та тепер…
- А що тепер?
- Я поглянув на своє життя і на поступки під іншим кутом зору і дещо зрозумів. А ви?
- А я? Я вже не вірив, що це можливо. - Ви напевне погано думаєте про людей? - Тепер ні. Я вже думаю погано про себе. - І ото після цієї згуби в вас склалася така думка? - запитав Мирон Степанович, - чи ще щось сталося? - Так сталося. Перед цим я ще щось втратив.
- І що ж?
- Совість.
- Тепер через гроші ви поміняли думку про себе?
- Так, бо якраз через них я втратив совість.- Я щось не зрозумів? - перепитав Мирон Степанович.
(далі буде)
0
Коментарі
Гість: Гарді
128.03.08, 10:29
Дякую, сподобалось. Одного разу моїй мамі теж повернули гаманець з грошима коли вона і не сподівалась, причому повернула бідна людина.
Дуже сподобалось про Іпполіта.
Ларус
228.03.08, 10:44Відповідь на 1 від Гість: Гарді
Дякую!!! Я ще добавляю, вже не багато залишилось, хіба що по ходу дещо поміняю, бо відчуваю дещо потрібно.
Удачі у всьому!
А рози взаємно