"Страна волновалась. Гибель сотни моряков была неотделима от бездарной эпохи. Здесь смешалось все - трусость и глупость начальников, безалаберщина и тупое равнодушие к живому делу и людям.

Он выслушал доклад министра. Светлые глаза смотрели на министра со скукой. На рапорте о гибели....он размашисто и не задумываясь написал "Скорблю о погибших".

Страна волновалась. Газеты требовали расследования. По городам начался сбор денег для помщи семьям погибших матросов..."

Хто написав ці слова? Коли? І про який корабель іде мова?

Точніше він буде, але без нашого колективу (у директриси школи бдзики почалися)

Трохи жаль проте з другого боку - баба з возу, коням легше...вибачайте що збила з пантелику :(((

Я буду виступати 19 числа (субота) в філармонії на звітному концерті школи мистецтв при якій наш ансамбль існує. Маю ще три квитки, якщо є бажаючі - запрошую ;) Концерти такі зазвичай дуже непогані діти у нас в школі талановиті :)))

Ще в бутність мою "церковною" людиною перед черговою сповідю попалася мені в руки книжка, назву і автора зара не згадаю, щось про покаяння і Божі помисли...Суть книги зводилась в основному до того що якщо людина живе щасливо і головне почуває себе щасливою, то це  - дуже погано...бо означає що Бог тебе не любить і дорога до спасння тобі заказана...Чим більше нещасть падає на твою голову, тим краще для тебе...тре дякувати Богу за кожну цеглину що падає тобі на голову і вопрошати "що я поганого зробила" коли цегляний дощ припиняється...На мене в силу мого характеру такі доводи не подіяли, бо давно маю свою думку що радіючи життю ми скорше будем робити добро і саморозиватися, чим якщо жити все життя у скорбі як це часто пропонується християнством...ну посудіть самі - якщо все погано то людина радіти не може, якщо все добре - також не може, бо їй мусить бути погано... А моя подруга довгий час ледь не депресувала з того приводу що у неї все добре і значить Бог від неї відвернувся...я розумію що нам тоді було по 18 років проте всеодно, навіщо?

От і зара дуже часто чую у якості втішання "то є Божа ласка", "шлях до Бога лежить через страждання"...неправильно це, хай там що посмішка і радість людей приносить в цей світ трохи світла, скорбота - лише темряву...тому навіщо шукати погане у тому доброму що відбувається і радіти горю? ...радіти в горі треба, проте шляхом пошуку позитиву, а не від самого факту що "тебе карають -  значить люблять"...

Дзвінок клієнта:

 - "Я тут у вас монітори купив, а ви мені не ті віддали?"

 - "Як не ті? Модель та сама що і в рахунку і в вашому замовленні"

 - "Так, але я хотів плоскі, а ви мені дали великі"

 - "Ви цю модель замовляли?"

 - "Цю"

 - "То в чому проблема?"

 - "Я хотів плоский, а вони - звичайні"

 - "І вас не здивувало що вони коштують вдвійчі дешевше?" (мужик вигріб у нас все що на складі залишалось)

 - "Я вирішив що у вас розпродаж, і взагалі вони на сайті намальовані як плоскі ( в атуі, для тих хто не вірить - картинка з сайту, яким місцем монітор плоский - не знаю )

   Я тоді доплачу і візьму інші, плоскі"

 - "Добре, тіки повертати їх тепер треба через сервісний центр, щоб вони перевірили чи вони робочі, і тільки після того можна буде говорити про доплати і заміни"

Мужик через свою жадібність попав добряче - йому тер треба робити акти в сервісному центрі про те що ми монітори приймаєм, тоді доплачувати стільки ж скільки він заплатив і ще й міняти всі бухгалтерські документи...

 

 

Працюю я в одном з інет-магазинів комп"ютерної техніки, розкручені ми вже непогано, тож клієнтів багато і з усієї України. Через мене проходять лише безготівкові розрахунки і мене завжди дивувала кількість фізичних осіб з Південно-Східної України, які платять саме таким чином (другий варіант - оплата на банківську картку - дешевший і простіший). Як виявилось з цих регіонів платити на картку відмовляються взагалі, попри те що на більш-менш дорогих речах різниця в ціні достатньо суттєва. Ну це я ще можу зрозуміти -платіж на картку ніяк юридично не підтверджує факт покупки, люди бояться що їх ошукають, буває...Але найбільший цирк починається після оплати - оскільки платіж проведений через бухгалтерію факт видачі товару тре обгрунтувати, для фізичних осіб - паспортом. І кожен! раз тре пояснювати людині нашо нам ця копія потрібна, так ніби я від них прошу генеральне доручення на квартиру чи машину... З Центральними, Західними регіонами таких проблем не виникає, взагалі (да і платять вони так рідше, в основному не морочать голову і платять на картку) Тре копію паспорта - будь-ласка, без питань і вимагання пояснень...От поясніть мені хто і що так людей зашугало?

В передвиборчій програмі БЮТ був пункт який я зразу обізвала "комп"ютеризація всієї країни..." і оце дивлюся він таки почав виконуватись...тіки як зазвичай пройшовши крізь наших бюрократів це прийняло дещо гротескні форми :)

Першим дзвіночком була вимога до підприємств надати звіт в Управління статистики "про парк обчислювальної техніки"...до форми звіту додавався листок А4 де мілким щрифтом пояснювалось як відрізнити ЕВМ 1 покоління від ЕВМ 3 покоління а також надзвичайно цінна інструкція (форматування оригіналу збережено):

"ДОВІДКА: Визначити тип процесора вашої персональної машини можна, якщо виконати такі дії:

а) натиснути кнопку "Пуск", вибрати меню "Настройка", вибрати пункт меню "Панель управления"

б) у вікні "Панель управления" розмістити курсор на значкові "Система" і натиснути на праву кнопку мишки

в)  вибрати пункт меню  "Открыть", вибрати закладку "Общие". Знизу вікна після слова "Компьютер" буде вказано тип процесора

г) натиснути кнопку "Отмена"

Настільні мікрокалькулятори не належать до класу ЕОМ"

Ридаю...мало того що це все можна побачити всього лише натиснувши правою кнопкою на "Мой компьютер" і вибравши "Свойства", Так я ще уявила як це намагатимуться зробити на Пентіум І чи Пентіум ІІ...Добре у нас комп"ютерна фірма, а що робити бухгалтерам які до того комп"ютера навшпиньки підходять...

Другий дзвіночок ще веселіший - "Ліквідація комп"ютерної безграмотності серед викладачів ВУЗів"... І тер мій дід, якому вже слава Богу 75 років мусить вчитися робити сайти...нафіга? З комп"ютером він не те щоб "на ти", проте і не "на ви". В інеті те що йому треба - знаходить без проблем, якщо йому раптом знадобиться сайт, то я в стані це зробити, а якщо не я то є достатньо аспірантів-лаборантів які на цьому знаються...Нє, тре комусь галочку десь поставити...сьодні піду помагати діду робити домашнє завдання :)