Рай

Певної ночі одному шанованому ченцеві приснився сон. Побачив себе біля воріт раю. Кілька ввічливих анголів попросило його прийняти очищувальну купіль у великій ванній, наповненій водою. Після цього відвели його до підніжжя стрімкої гори.

- Мусиш вийти на вершину,-сказали,- але не бійся, ми підемо з тобою аж до кінця.

На вершині гори був вхід до раю!

Вагаючись і відчуваючи, що серце ось-ось вискочить із грудей, чернець увійшов. І побачив там усіх святих, що сиділи, поринувши в молитву.

Спочатку це здивувало і розчарувало його. Це так виглядає рай? Ані тобі ні чарівного саду,й прекраснух дерев, ані слави й серафимів... Жодного співу птахів, жодних янгольських мелодій...

- І чим це відрізняється від мого монастиря на землі?-бурмотів під носом.

- Ти думаєш, шо ці святі на небі, сину мій? Це не так. Рай-це те, що у святих усередині!

- Так, але на їхніх обличчях не видно жодного,навіть найменшого виразу радости.

- Радість у них усередині.

Бруно Ферреро