8 квітня. Сила любови

Якось ішов старець до себе в пустелю з молодим учнем. Дорога вела догори. Юнак випередив свого навчителя і нежданно-негадано зустрів на звороті язичницького жерця.
-Відступи, слуго диявола!-гукнув до нього надміру запальний юнак.
Жрець розсердився і щосили вдарив кривдника палицею. Юнак упав без пам'яті. За другим зворотом жрець зустрів і самого старця, який, не чекаючи на привітання, сказав сам:
-Боже помагай, любий мій брате! Дай тобі Боже доброї дороги!
Жерця розчулило і вразило таке привітання: він знав, що старець був християнином.
-Та я ж язичник!-промовив він до угодника.-А ти звеш мене братом? І до того ж щойно приголомшив палицею твого учня. То невже і тепер побажаєш мені доброї дорги?
-А тепер і поготів, бо йдеш ти лихим шляхом, шляхом злоби й помсти. А зву тебе братом, тому що в нас усіх один Творець-Господь, і всі ми поміж собою брати.

Люди у світі поступають грубо. Вони не знають іншої сили, сили добра й любови, сили лагідної ласки і турботи про ближнього. Їм треба показати цю силу, і Спаситель посилає з таким завданням своїх учнів: "Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків" (Мт.10, 16)

(с)