27 березня. Школа

Пішов Гусак у город дивитися, чи все там гаразд. Зирк-а на капусті хтось сидить.
-Ти хто?-питає Гусак.
-Гусениця.
-Гусениця? А я-Гусак,-здивувався Гусак і загелготав.-От і чудово-Гусак і Гусениця.
Він гелготав і лопотів крилами , тому що такого цікавого збігу йому ще ніколи не випадало. І раптом він замовк.
-Ти не маєш крил!-зауважив Гусак.-Як же ти літаєш?
-А я не літаю,-зізналася Гусениця.-Я тільки повзаю.
-Хочеш, я навчу тебе літати? Це зовсім не важко, якщо ти здібна, ти швидко навчишся.
Гусениця охоче згодилася. Заняття почали наступного дня.
-Оце земля, це-небо. Якщо ти повзаєш по землі, то просто повзаєш, а якщо повзаєш по небу, то вже не повзаєш, а літаєш.
Так розповідав Гусак. Він добре тямив у теорії.
З-під капусти визирнула чиясь голова:
-А можна й мені? Я сидітиму тихо.
-А ти що-Гусениця?
-Ні,я Черв'як. Але я хотів би літати... Це моя дитяча мрія.
-Гаразд,-погодився Гусак.-Сиди й уважно слухай. Отже, ми зупинилися на небі...
Вони училися щодня з ранку до полудня. Особливо старався Черв'як. А Гусениця не була така запопадлива. На уроках вона плела павутину і обмотувала себе, поки не перетворилась на воскову лялечку.
-Так діла не буде,-зробив їй зауваження Гусак.-Тепер я бачу, що ти, Гусенице, ніколи не літатимеш. От Черв'як полетить-за нього я не хвилююся.
Але одного разу, прийшовши на заняття, Гусак застав самого Черв'яка.
-А де Гусениця?-запитав Гусак.-Вона занедужала?
-Вона полетіла,-сказав Черв'як.-От бачите того метелика?

Кожній людині Бог дав здібності, що відповідають її призначенню. Найголовніше-не прагнути до чужого призначення, а розкрити власне. Завдання мудрого вчителя-допомогти розпізнати його.
(с)