22 березня. Порада мудреця

Якось до срібноволосого мудреця , обливаючись сльозами, прийшла молода і дуже вродлива дівчина:
-Що мені робити?-крізь сльози скаржилася вона.-Я завжди прагну по-доброму поводитися з людьми, нікого не ображати, допомогти, як тільки можу. І хоча зі всіма я привітна і ласкава, але часто замість вдячности й поваги дістаю гіркі образи й глузування. Я ні в чому не винна, і це так несправедливо й образливо, що аж плач бере. Порадьте, що мені робити?
Мудрець глянув на красуню і з усмішкою промовив:
-Роздягайся і прогуляйся по місту нагою.
-Та ви з'їхали з глузду!-обурилася красуня.-В такому вигляді будь-хто збезчестить мене і ще бозна-що сотворить зі мною.
Тоді мудрець відчинив двері і поставив на стіл дзеркало:
-От бачиш,-відповів він,-з'явитися на людях, оголивши своє красиве тіло, ти боїшся. То чому ж ходиш світом з оголеною душею? Вона розчинена в тебе, як ці двері. Всі, кому тільки охота, приходять у твоє життя. І якщо бачать у доброчинствах твоїх, як у дзеркалі, відображення бридкості своїх пороків, то прагнуть обмовити і принизити тебе. Не кожному вистачає мужности признатися, що хтось кращий за нього.
-То що ж мені робити?
-Ходімо, я плкажу тобі свій сад,-запропонував старець.-Багато років я поливаю і доглядаю ці прекрасні квіти. Але ще жодного разу не бачив, як розпускається пуп'янок, хоча втішаюся красою й ароматом кожної квітки. І ти, наче квітка, розкривай своє серце перед людьми без.поспіху, непомітно. Зважай, хто доглядає і поливає квітку, чинячи тобі добро, а хто обриває пелюстки і топче її ногами.
(с)