12 березня. Чотири дружини

Жив собі багатий купець, і було в нього чотири дружини.
Першу купець любив понад усе. Одягав її у пречудові сукні і прикрашав коштовностями. Він піклувався про неї, милував і леліяв.
Другу купець також сильно любив. Він невимовно нею гордився і при кожній нагоді старався показувати її друзям. Але завжди боявся, що колись вона піде від нього до когось іншого.
Третю дружину він теж любив. Вона була дуже дбайлива і терпляча. І щоразу, коли в купця був клопіт, вдавався до неї по допомогу. І вона допомагала йому перебути важкі часи.
Четверта часто жертвувала собою заради його гаразду. Але він не любив її і ледь приділяв їй увагу, хоча вона палко й віддано любила його.
Одного разу купець зліг у ліжко від важкої недуги і невдовзі зрозумів, що кінець близько. І тоді він озирнувся на прожите життя й подумав: "Тепер у мене чотири дружини, а в мить смерті буду я цілком один. Ох, як же мені буде самотньо..."
І тоді сказав купець улюбленій своїй дружині:
-Я любив тебе над усіх, одягав тільки в найкраще і леліяв тебе. Тепер, коли я вмираю, чи зостанешся ти зі мною, щоб я не був самотнім у тогосвітньому житті?
-Ніколи у житті!-відповіла перша дружина і, не сказавши більше ні слова, пішла.
Ця відповідь увігналася купцеві в саме серце, як гострий ніж.
Засмучений купець звернувся до другої дружини:
-Я так сильно любив тебе все життя і піклувався про тебе. Чи підеш ти за мною в годину смарти?
-Ні,-відповіла друга жінка.-Життя таке чудове. Скоро ти помреш, я вийду за іншого, не ображайся на мене.
Від цих слів серце купця застогнало й похололо.
Опісля купець спитав третю жінку:
-Я завжди вдавався по твою поміч у важку хвилину, і ти допомагала мені. Чи допоможеш ти мені тепер, чи не покинеш мене?
-Мені дуже шкода,-відповіла вона,-але цього разу я не зможу тобі допомогти. Хіба проведу тебе до могили і поховаю, як велить звичай.
Відповідь, як бликавиця, вразила купця, і він зовсім похнюпився.
І раптом в тиші пролунав голос:
-Я піду за тобою. Я піду туди, куди підеш ти. І я ніколи не покину тебе.
Купець підніс голову і побачив четверту дружину. Вона була такою худою і тендітною, мабуть , від повсякчасного недоїдання. Глибоко засмучений купець сказав:
-Я мав би приділяти тобі більше уваги, коли ще міг. Я не мав рації. Пробач мені.

Насправді ми всі маємо чотирьох дружин у житті.
Перша-це наше тіло. Хай як би ми не піклувалися про нього і не догоджали йому, воно покине нас у годину смерти.
Друга-це наше майно, стан і достатки. Після смерти це все неодмінно потрапить в інші руки.
Третя-сім'я і друзі. Хай які близькі були вони нам у житті, та зможуть лише бути поряд у мить смерти і провести нас в останню дорогу.
Четверта-це те, чого ми не можемо побачити. Це душа. Ми часто нехтуємо її, женучись за матеріальними благами і мирськими втіхами, але вона насправді завжди і всюди залишається з нами. Навіть після смерти. Може, і справді варто подбати про неї, поки ще не пізно.
(с)