8 березня. Життя після пологів

У животі вагітної жінки розмовляють двоє малюків.
Один каже:
-Ти віриш у життя після пологів?
-Певна річ. Усім очевидно, що життя після пологів існує. Ми тут, щоб стати досить сильними і готовими до того, що нас чекає згодом.
-Це дурість! Жодного життя після пологів бути не може! Ти хіба можеш уявити таке життя?
-Я не знаю подробиць, але вірю, що там буде більше світла, і що ми, можливо, ходитимемо самі і їсти ротом.
-Яка дурниця! Ніхто не може ходити і їсти ротом! Це геть смішно! Ми ж маємо пуповину, що нас годує.
-Я певен, що так і буде. Все просто виглядатиме трішки інакше.
-Але ж звідти ще ніхто й ніколи не повертався! Життя просто закінчується пологами. І взагалі, життя-це одне суцільне страждання в темряві.
-Ні! Ні! Я добре не знаю, як буде виглядати наше життя після пологів, але у всякому разі ми побачимо маму і вона піклуватиметься про нас.
-Маму? Ти віриш у маму? І де ж вона?
- Ми-це вона! Вона повсюди навколо нас, ми перебуваємо в ній і завдяки їй рухаємося та живемо, без неї ми просто не можемо існувати.
-Нісенітниця! Не бачив я ніякої мами, а тому її просто немає.
-Тоді скажи, завдяки чому ми існуємо?
-Цього я ще не можу вичерпно пояснити. От підростемо ще трохи, і я знайду пояснення для всього! І якщо вона так піклується про нас, то чому не допомогла нам? Чому ми мали стільки клопотів?
-Не згоден я з тобою. Бо часом, коли навколо все стихає, можна почути, як вона співає, і гладить наш світ. Я твердо вірю, що наше справжнє життя почнеться тільки після пологів.
(с)