26 лютого. Дівчина, що подарувала квітку

Одного разу юнак зустрів у місті чудову дівчину, що продавала квіти, і відразу ж закохався в неї. Він усміхнувся до неї, і вона також відповіла йому посмішкою, а опісля пішла, подарувавши квітку. Дізнавшись її ім'я, юнак послав їй записку, сподіваючись на зустріч.
Минали дні, а відповіді не надходило. Всі його думки були звернені до коханої, щохвилини перед його очима поставав її образ. Юнак був настільки схвильований, що цілковито втратив спокій і більше не міг молитися. Опісля його охопив страх і тривога. "А якщо вона вважає мене негідним відповіді і тепер насміхається з моїх почуттів?"-думав юнак.
Минав час і його почала роздирати ненависть і гординя.
-А якщо так, то я більше не буду давати волі своїм почуттям,бо з них глузують усі. Ніхто не гідний моєї любови!-сказав юнак і кинув подаровану квітку у вогонь.
Після того югак почав молитися, щоб позбутися любови. Але після триденної молитви не знайшов він такого бажання спокою, а тільки почуття самотности і непотрібности. "Я мушу піти до тієї дівчини і спитати, що маю чинити далі!"-вирішив юнак і пішов до її оселі.
На порозі його зустрів старий власник будинку.
-Не підкажете, пане, де тепер дівчина, що мешкає тут?-спитав юнак.
-Дівчина, що раніше жила тут, тиждень тому потрапила у в'язницю за борги і сьогодні вранці померла,-відповів старий.
Усвідомивши, що сталося, юнак впав на коліна і заплакав.
-Який я був сліпий! Якби пішов до неї відразу, то встиг би викупити її, але, поглинутий своїми почуттями й хвилюваннями, зовсім забув про ту, кому належало моє серце!
(с)