20 січня. Вітер і квітка

Вітер зустрів прекрасну квітку і закохався в неї. Поки він ніжно пестив квітку, та відповідала йому ще більшою любов'ю, розквітаючи і пахнучи. Але вітру видалося, що цього мало, і він вирішив: "Якщо я дав квітці всю свою міць і силу, то вона подарує мені щось більше" І він дмухнув на квітку могутнім подихом своєї любови. Але квітка не витримала бурхливої пристрасти і зламалася. Вітер спробував піднести і оживити її, але не зміг. Тоді він затих і почав ніжно дихати на квітку, але та в'янула на очах. І закричав тоді вітер:
-Я віддав тобі всю міць своєї любові, а ти зламалася! Значить, ти мене не любила!
Але квітка нічого не відповіла. Вона померла.

Той, хто любить, мусить запам'ятати, що не силою і пристрастю міряють любов, а ніжністю і дбайливим ставленням.
(с)