Індики не літають

Один селянин знайшов дуже велике яйце і приніс його додому.
-Напевно, воно страусине?-спитав він у дружини.
-Ні. Воно надто велике,-заперечив дідусь.
-Я посаджу на нього індичку, що якраз висиджує яйця. Можливо, з часом щось з нього вилупиться,-промовив селянин.
Так він і зробив.
Кажуть, що через два тижні з яйця вилупилось якесь темне, велике, неспокійне індича. Воно з великою пожадливістю з'їло всю їжу, яку тільки знайшло навколо себе.
Потім жваво подивилося на маму і сказало з запалом:
-Ну от, а тепер будемо літати.
Індичку дуже здивувала пропозиція новоспеченого синочка і вона пояснила малому:
-Слухай, індики не літають. Тобі шкодить, коли їси поспіхом.
Тоді всі старались пильнувати, щоб індича їло повільніше, кращу їжу і належними порціями.
Та індича, закінчивши їсти, і далі говорило братикам:
-Ну ж бо, хлопці, полетіли!
Усі індики йому пояснювали:
-Індики не літають, тобі, видно шкодить ця їжа.
Й індича стало все більше заводити мову про їжу і все мннше-про польоти.
Воно виросло, прожило і померло в індичій сім'ї.
Та насправді це був кондор!
Він народився, щоб злітати на висоту до 7000 метрів.
Та ніколи так і не полетів!

Ризик прожити і так померти в індичій сім'ї є надто великим. Бо ж ніхто тут не літає!
Багато дверей відчинені, бо їх ніхто не зачиняє, інші ж зачинені, бо їх ніхто не відчиняє.
Страх перед пострілом з рогатки є жахливим.
Та справжня безпека-на висотах.
Особливо, коли хтось прагне злетіти вгору і має добрі крила.

Росаріо Гомес