Внутрішня настанова-це все

Самуель був чоловіком, який дуже б тобі сподобався. Він завжди був у доброму гуиорі і завжди мав щось сказати позитивне. Коли хтось запитував в нього про його справи, він відповідав:
-Для того, щоб у мене справи йшли ще краще, я мав би бути своїм братом-близнюком.
Він працював менеджером унікального ресторану і мав декілька працівників, які переходили за ним з ресторану у ресторан. Причиною, з якою працівники йшли вслід за Самуелем, було його внутрішнє ставлення до життя.
Він умів природно мотивувати людей. Якщо у якогось працівника був поганий день, Самуель завжди був поруч і розповідав, як побачити позитивну сторону ситуації.
-Не розумію...адже ж неможливо постійно бути такою позитивною людиною... Як тобі це вдається?
Самуель відповів:
-Щоранку я прокидаюсь і кажу самому собі: "Самуеле, у тебе сьогодні два варіанти! Ти можеш вибрати, в якому настрої тобі бути: в хорошому чи в поганому. Я вибираю бути в хорошому настрої"
Щоразу, коли стається щось погане, ти завжди маєш вибір: або бути жертвою, або винести з цього для себе урок.
Щоразу, коли хтось приходить до мене скаржитись, я можу або приймати його скарги або вказати йому на позитивний бік життя. Я обираю позитивний бік життя.
-Так, звісно...але це не так легко,-став я протестувати
-Та ні, легко!-заперечив Самуель.-Коли ти відкидаєш усе зайве, тоді все в житті стає питанням вибору. Кожна ситуація-це вибір.
У кожній ситуації ти вибираєш, як тобі зреагувати. Ти сам обираєш, як люди можуть вплинути на твій стан душі.
Ти вибираєш між хорошим і поганим настроєм. В результаті ТИ ОБИРАЄШ, ЯК ТОБІ ПРОЖИТИ ЖИТТЯ.
Я став розмірковуватинад почутим від Самуеля. Невдовзі я залишив роботу в ресторані, щоб розпочати власну справу. Ми втратили один одного з поля зору, але коли мені доводилось робити вибір у житті, я часто дотримувався прикладу Самуеля.
Через багато років я довідався, що Самуель зробив щось таке, чого ніколи не слід робити в ресторані. Одного ранку він залишив задні двері відчиненими, і на нього скоїли напад двоє озброєних злодіїв.
Злочинці змусили Самуеля відчинити сейф, але його рука тремтіла від хвилювання і проскакувала комбінацію коду.
Нападники запанікували і вистрелили в нього.
Самуелю дуже пощастило, бо його знайшли відносно швидко і привезли каретою швидкої допомоги до клініки.
Після 18 годин хірургічного втручання і довгих тижнів реанімації, Самуеля виписали з лікарні, хоча і з часточками кулі в тілі.
Я зустрів Самуеля через пів року після цієї пригоди.
Коли я спитав, як у нього справи, він відповів:
-Для того, щоб у мене справи йшли ще краще, я мав би бути своїм братом-близнюком...
Тоді я поцікавився, що він відчував у момент нападу. Самуель відповів:
-Перше, що спало мені на думку,-це те, що я мав би зачинити двері на ключ. Лежачи на підлозі, я згадав, що у мене два варіанти: або жити або вмерти. Я вибрав життя.
-Ти не відчував страху?-запитав його я.
Самуель продовжив:
-Лікарі були незрівнянними. Вони не переставали мені говорити, що все буде добре. Але коли мене відвезли в операційну палату, і я побачив вирази облич лікарів та медсестер, мені стало лячно... У їхніх очах було написано: "Цей чоловік мертвий!!!"... Тоді я зрозумів, що повинен прийняти рішення.
-І що ти зробив?-спитав я.
-Один з лікарів спитав мене, чи є в мене на щось алергія; глибоко вдихнувши, я крикнув: "Так, на кулі..."
Поки вони сиіялись, я сказав:
-Люди, я обираю життя!.. Оперуйте мене так, ніби я живий, а не мертвий.

Самуель вижив завдяки майстерності лікарів, але передусім завдяки своєму дивовижному ставленню до життя. Я зрозумів, що кожного дня у нас є можливість зробити вибір жити. Внутрішня настанова, врешті-решт, -це все.

Росаріо Гомес