Вербова дощечка

Вербова дощечка — давня весняна гра, яку іноді називають, також ЖУК, або ЖУЧОК, див. також воротар. Вербова дощечка заступає кладку, чи міст, що ним дівчина переходить СИМВОЛІЧНО З ДІВОЧОГО ЖИТТЯ ДО ЖИТТЯ замужнього (Потебня). Потебня здогадується також, що в основі цього значення — міст — лежить ще давніше, мітологічне — значення неба, що по ньому ходить сонце. Гра ця така: Дівчата стають у два ряди, лицем одна до одної, беруться з тою, що навпроти, за руки і творять таким чином "дощечку", по якій і пускають дівчинку—підлітка. Підлітка вибирають тому, щоб дівчина не була занадто важка, але з тексту пісень видно, що то мала б бути таки доросла дівчина. У Галичині подібні пісні співають при КРИВОМУ ТАНКУ: Вербова дощечка, вербова дощечка, Ходить по ній Настечка, На всі боки леліє, Звідки милий над'їде...

Потебня думає, що в цій пісні слово "леліє" вжито не випадково, бо в її двозначному змислі — світити й дивитися — воно нагадує веснянки, в яких "леліє" верба—сонце. Саме тому й співається про "вербову", а не яку іншу дощечку. ("Филолог. Вестник." Варшава, 1883, І, 99-100).