Козак революції

Вище я спинився на двох типах солдатів революції: один – що наближався до двоногих звірів, а другий – тип Б. Думаю, що не зроблю помилки, коли скажу, що лише тим, що поміж українським народом цей, другий, тип Б. був нерідкий, можна з’ясувати те, що в основу армій, які йшли під українські та й інші т.зв. білі прапори, лягли контингенти з українців. Ті з них, що мали змогу з’ясовувати собі мету українського національного руху (в тих безвідрадних обставин, коли партизанів цього руху в більшості чекала сувора небезпека), творили підвалини будучих українських бойових частин. Це вони – Б. – проводили в маси свідомість необхідності і за революційних обставин, дисципліни у війську, необхідності берегти основу війська – «своїх» старшин. Заслуга їх велика. Не один старшина мусить бути вдячним цьому типові вояка, якому ще доведеться відігравати видатну роль в наших національних змаганнях.
Старшина українська віддячувалася їм тим самим. Вона не творила з себе «офіцерських обществ», офіцерських батальйонів. Вона щільно вливалася в масу національно-свідомого вояцтва, творячи для нього моральні опірні точки: під час революційної доби бачили старшину при кулеметі або вартовим з рушницею не було рідкістю.
Всі зусилля противників українського руху зруйнувати цю єдність, посіяти розбрат в українських формаціях не дали жодних наслідків, й цим треба завдячувати власне тому спокійно-розважному патріотові своєї землі, лицареві в хвилини розбрату – скромному козакові Б.

Спогади Командарма