***
- 12.12.09, 19:51
- Просвіта
Отець Василь надовго замислився, зосередивши погляд на вимощеній сірою плиткою доріжці, а потім обережно зауважив:
-- Ви вважаєте, що Бог не стосується нашої справи?
-- Боюся, що він зайнятий більш важливими клопотами або занадто довіряє українцям, щоб вирішувати за них українські проблеми.
-- Без віри ми не зможемо вирішити наші проблеми.
-- Перепрошую, віри у що? Якщо слідувати християнській ортодоксії, то ми ще у 1918 році повинні були не брати зброю, а молитися, щоб поляки, більшовики, росіяни, німці схаменулися і пожаліли нас, таких богобоязливих і смиренних. Втім, боюся, що більшість українців цим і займалася.
-- Хіба не можна поєднати боротьбу за Батьківщину і віру?
-- А наскільки вбивство ворога буде відповідати заповідям? Це вже передбачає нещирість. Хоча б перед собою.
-- Я ніколи не брав у руки зброї.
-- Але обіцяли підтримку Бога тим, хто її тоді взяв. Можливо, і гвинтівки, якщо не ножі, освячували.
-- Вони переступили через заповіді, але для боротьби за збереження тих же християнських чеснот.
-- Знаєте, панотче, іноді я думаю, що останні півтора сторіччя ми були занадто правильними християнами. На радість наших сусідів.
Отець Василь знов надовго замовк, перебираючи в думках свої можливі відповіді і нові можливі зауваження Бойчука. Потім несподівано для самого себе запитав:
-- Але ви залучили мене до цієї справи. Чому?
Бойчук різко зупинився. Він сухо глянув у вічі отця Василя.
-- Ви знаєте, з ким ми боремося? Кому ми програли війну? З ким зіткнувся полковник у двадцятому році і ким є наш ворог насправді? Можливо, у нас вперше з’явився шанс зрозуміти це...
-- Ви вважаєте, що Бог не стосується нашої справи?
-- Боюся, що він зайнятий більш важливими клопотами або занадто довіряє українцям, щоб вирішувати за них українські проблеми.
-- Без віри ми не зможемо вирішити наші проблеми.
-- Перепрошую, віри у що? Якщо слідувати християнській ортодоксії, то ми ще у 1918 році повинні були не брати зброю, а молитися, щоб поляки, більшовики, росіяни, німці схаменулися і пожаліли нас, таких богобоязливих і смиренних. Втім, боюся, що більшість українців цим і займалася.
-- Хіба не можна поєднати боротьбу за Батьківщину і віру?
-- А наскільки вбивство ворога буде відповідати заповідям? Це вже передбачає нещирість. Хоча б перед собою.
-- Я ніколи не брав у руки зброї.
-- Але обіцяли підтримку Бога тим, хто її тоді взяв. Можливо, і гвинтівки, якщо не ножі, освячували.
-- Вони переступили через заповіді, але для боротьби за збереження тих же християнських чеснот.
-- Знаєте, панотче, іноді я думаю, що останні півтора сторіччя ми були занадто правильними християнами. На радість наших сусідів.
Отець Василь знов надовго замовк, перебираючи в думках свої можливі відповіді і нові можливі зауваження Бойчука. Потім несподівано для самого себе запитав:
-- Але ви залучили мене до цієї справи. Чому?
Бойчук різко зупинився. Він сухо глянув у вічі отця Василя.
-- Ви знаєте, з ким ми боремося? Кому ми програли війну? З ким зіткнувся полковник у двадцятому році і ким є наш ворог насправді? Можливо, у нас вперше з’явився шанс зрозуміти це...
10
Коментарі
Julia Taneta
113.12.09, 03:46
Чоловіче, хто автор? Зміст ретельно прихований між рядками!
Mamay_
213.12.09, 11:24Відповідь на 1 від Julia Taneta
БІЛИЙ Дмитро
krir
316.12.09, 10:13
Люди, которые побывали под горькими водами печали или прошли сквозь мрачные годы в тумане слез, быстрее поймут истину, которую всегда молчаливо произносит жизнь. Если они не постигнут большего, они получат трагическую мимолетность — вечную спутницу улыбки фортуны. Люди, не поддавшиеся обману счастливых часов своей жизни, будут меньше страдать от горестных своих часов. Ткань жизни со¬ткана на основе удовольствия утком страдания. И ни один человек не может позволить себе идти с гордым и величественным видом. Это введет его в великие опасности. Только смирение — подходящая одежда в присутствии незримых богов, ибо они мо¬гут уничтожить за несколько дней приобретения многих лет.Судьба всего сущего движется по циклам, и только бездумный наблюдатель не заметит этого.
Mamay_
416.12.09, 18:10Відповідь на 3 від krir
Що таке (смирения) упокорювання? А якже борітеся - поборите?
Стаждайте і через страждання прийдете. (Ісус) Чому людина страждає? Якщо тут річ не у тілесному стражданні, а в ... Тобто, чому людина стрждає, через ілюзію/сон/его/я? Перестраждати - йдіть до світла через потік своїх ілюзій і життя(справжнє відкриється) вам дано буде?
krir
516.12.09, 21:23Відповідь на 4 від Mamay_
смирения - принятие с миром,т.е таким как есть без прикрас(свого розуміння єго)
через іллюзію можна тільки до іллюзорного світла дошкрябати.
Ти молодець!!!
Mamay_
616.12.09, 22:08Відповідь на 5 від krir
Ви перебільшуте
krir
717.12.09, 09:15Відповідь на 6 від Mamay_
як завжди