А віз і понині там)

1.Ще ніхто не знав кому бути гетьманом; кажуть начебто сам даруючий гетьманства, князь Голіцин, того не знав. Доки з’їжджалися чини, присутні, віддавали перевагу бунчужному Юхима Лизогуба, «як особу, в землі всіма достойностями першу», приходили до нього всякий ранок з повагою «на добридень», - за словами літопису.
Генеральний осавул, Іван Степанович Мазепа, примітивши перевагу народу до Лизогуба, «взявся тут же посунути всі пружини, винайдені ним, щоб прихилити чини на свій бік». Він обдарував секретаря Голіцинського, той завірив князя, що Мазепа призначив значну суму у вдячність за вибір його в гетьмани.
Цього було недостатньо. Яким сильним не був улюблениць Софії, але не міг призначити гетьмана самовільно, треба було б з’єднати його волю з народною. Воля народна була вибрати Лизогуба. Голіцин вагався; він не звертав увагу на Мазепу, бідного осавула, якому не було чим, не дивлячись на обіцянку, за уряд вперед заплатити.
Перекази збереглись у сімї Бурковських , що Голіцин запропонував гетьманство Генеральному обозному Василю Бурковському за десять тисяч рублів; але обозний був скою людиною, і відмовив боярину. Довго Мазепа кланявся скупому багачу, нарешті вимолив у нього в борг цю суму, отримав і відніс її Голіцину.
Між тим боярські підпорядковані розголошували, що царі, полюбили Мазепу, будуть сприяти війську і народу, якщо його виберуть. Обіцянки високої милості подіяли на розум старшини. «З першого ранку розголошення, всі майже чиновники стали приходити із свої добри днем до квартири Мазепи, а Лизогуба вже обходили. Вдосконаливши свою роль, Мазепа осипав відвідувачів всіх родів обіцянками, надія і приватними застіллями».
Так коливалося щастя шукачів 25 днів.
…. Декілька голосів назвали Мазепу, декілька – Бурковського: перші були голосніші. Ще раз Голіцин запитав: кого народ хоче мати гетьманом? Тоді повторилося, і голосніше повторилося, ім’я одного Мазепи. Бояри підійшли до нього, оточили і привітали із саном гетьмана обох сторін Дніпра Війська Запорожського.
Негайно гетьман виконав священний обов’язок: заплатив скупому Бурковському десять тисяч рублів з відсотками, - із скарбу військового. (щур позорний)

2. Питання по ходу. Який сенс знімати пам"ятники одним катам і ставити іншим?  Що чужий, що свій - одним дідьком плоджені. Хіба мало славних лицарів маємо? 

3. За скільки мільйонів Тимошенко купила собі міністерство і за 
скільки мільярдів купить президенство, із державної казни? 
 

"Ваші руські кості лядським м"ясом обросли"