Магія євшан-зілля. Ч.3

Однак могутня енергетична наснаженість України не вичерпується лише потужним випромінюванням геологічних розломів і гігантських викидів уранових та інших руд. Україна взагалі займає особливе місце в енергетичному балансі планети. Тут слід згадати гіпотезу трьох московських авторів – Н.Ф. Гончарові, В.С. Морозова, і В.А. Макарова, яку вони висунули ще на початку 70-х років і яка з того часу ще не зустріла жодного заперечення, але зате знаходиться все нові й нові підтвердження. Йдеться про цілком особливу (ікосаедро-додекаедричну) форму енергетичної структури нашої планети. Проекція цього силового каркасу на поверхню Земля має вигляд мережі циклопічних за розміром трикутників і п’ятикутників. Ця мережа створює систему потужних силових полів. Вони спричиняють появу і специфіку перебігу різних явищ природи, суспільних і духовних процесів. У певних вузлах цієї мережі створюється максимально оптимальні умови для розвитку усіх цих процесів. Воно й недивно. Адже ці зони є центрами світових максимумів і мінімумів атмосферного тиску, максимумів сонячної радіації. Лінії й вузли цієї системи породжують відповідну специфіку геологічних структур, розміщення корисних копалин. З ними, як виявилося, були пов’язані навіть особливості польотів птахів і таке інше. Центри цих енергетичних трикутників виявилися найсприятливішими для розвитку всього живого. Тут було буяння флори і фауни. Тут зароджувалися найзнаменитіші цивілізації, відбувалися інтенсивні етногенези, мовотворення. Так-от, у центрі європейського трикутника оптимального розвитку доля помістила саме Київ і Київщину!!!
Нічого надприродного в цьому немає. Земля й космічні пульсації (сонячні цикли хоча б) найістотніше впливають на психіку людей і тварин, на психічні й інші захворювання, на різні соціальні катаклізми (революції, війни), на зяву ідей, теорій, відкриттів, винаходів, поетичних осяянь. Мені довелося одержати у 1970р. працю самоука з міста Миколаєва Володимира Олександровича Кубинського від його сина Андрія Володимировича, учителя, про зв'язок творчості Тараса Шевченка з сонячними циклами. Це дослідження так і лежить у моєму архіві, а я не маю можливості ні повторити, ні надрукувати його. Допоможіть, панове ентузіасти – видавці і дослідники!
Тож і розташування Києва й України в центрі такого богатирського енергетичного вогнища не могло не дати такий могутній творчий спалах українського етносу. Тому розмови про якусь Україні-Окраїну є просто смішним. Це вже не кажучи про те, що й географічний центр Європи знаходиться саме в Україні, в Карпатах. То ж про яку «окраїну» можна говорити. Навпаки, треба усіма великодніми дзвонами вістити нашу європейську «центральність» як географічну, так і духовну! Шануймося, бо ми того варті, панове!
Коли ми ведемо мову про вплив геофізики і космічних еманацій на українську психіку, то повинні мати на вазі не тільки (і не тільки) прості, грубі енергії, скільки так звані тонкі, високі, чисті енергії. До простих енергій ми відносимо відомі фізичні силові поля нашої планети (геомагнітні випромінювання) і такі ж, давно відомі й вловлювані звичайними фізичними приладами космічні пульсації. Тонкі ж енергії вловлюються екстрасенсорними, езотеричним сприйняттям і почасти новим поколінням спеціальних приладів, які ще тільки-но розробляються.
…
Нові погляди на зв’язки «планетарних сил» з етногенезом говорять про те, що Північне Причорномор’я знаходиться у центрі «європейського трикутника» з найкращими географічними умовами для розвиту біологічного життя і людської цивілізації.
Індійські йоги давно виявили наявність особливо чистих полів високих енергій у районі Києва, і це підтверджують екстрасенси, які спеціалізуються на таких енергіях. Відомий Український психолог Олексій Братко-Кутинський продовжує: « Саме світять Києва, тобто особлива близькість київських земель до високих космічних енергій, а не «вигідне місце для торговельного шляху з варяги у греки», як дехто вважає, забезпечили йому центральну роль центру формування українського етносу. Саме святість, а не вигода торгівлі привели Апостола Андрія і спонукала його поблагословити ці Землі. Саме святість Києва здолала імперські амбіції Москви і зробила його центром паломництва у дореволюційній Росії. До Києво-Печерської Лаври і до інших київських святинь ішли каятися аристократи і міщани, купці і військові, студенти і селяни».
Вселенське паломництво до Києо-печерської Лаври, до Почаївської Лаври, до Софійського, Михайлівського й Успенського Соборів та інших знаменитих Храмів зумовлено тим, що тут згадане випромінювання особливо потужне. Справа в тому, що такі багатовікові хоромини є надпотужними конденсаторами описаних тонких, високих, чистих, езотеричних енергій. А ще вони употужнено віковими нашаруваннями могутності, просвітленої, прагнучої до горніх сфер психічної енергії незліченних поколінь молільників.
…
Як бачимо, заснування Києва саме на цих семи горбах, як і місце заснування для інших світових духовних центрів – Єрусалима, Лхаси та ін., не обиралися випадково, їх створювали за вищим промислом саме в місцях накопичення найпотужнішої на Землі високої, просвітленої еманації. Тож недарма апостол Андрій прийшов у 55 році проповідувати Слово Боже в Степах України. Він недовго затримався в Таврійських степах, а одразу рушив до місця майбутнього Києва. Видно, саме це було його головною місією – означати майбутній Горній Град. Так, що Нестор Літописець дарма наївно повідомляє, що це той мандрував до Рима. Навіщо Андрію Первозданному було добиратися окружними і небезпечним пінічним шляхом, коли він міг спокійно туди дістатися через Чорне й Середземне море?
Апостол прийшов в Україну не випадково і не тому, що він, як українець, знав мову тутешнього населення і міг проповідувати йому рідним словом. Здатність вістувати своє вчення всіма мовами Спаситель надав усім учням. Християнство пов’язано з українством і за своїм походженням, і за своїм духом. Вчення Христа найбільше відповідає саме українській психології. Воно й недивно. Адже воно виникло в середовищі українських громад Палестини ще в часи завоювання семітами колонізованого українцями-гикскоками Ханаанка-Палестини. Зазнаючи подвійного гніту – і ізраїльського, й римського, праукраїнці й породили християнство, як свій жагучий порив до звільнення з рабства. Ісус Христос був праукраїнцем. Мати Марія була праукраїнкою – сарматкою, а справжній земний батько – Пандира був родом із Етрусків. Як відомо, щодо походження Ісуса є дві версії – ось така, земна, і та, що в Біблії. Можливий компромісний варіант. Наш Спаситель земного походження, але за високу свою самопожертву був визнаний богом Сином Єдинородним. І саме християнське вчення було породжене українською ментальністю. Жоден народ світу не жив і не живе так за Божими Заповітами, як саме наш. І частина текстів Біблії, знайдених у Кухарських печерах, написано арамейськогою мовою, однією з проукраїнських мов.
…
«Це місце, де розгадуються всі загадки… Тут зв'язок між цим світом і майбутнім» (Ф. Герберт).
«І всі назнаменовання пророчі захочуть окошитися у нас» (В. Стус.)
Якщо спробувати узагальнено відповісти, який головний природній чинник набільше вплинув на процес формування головним фактором був хліборобський характер цивілізації наших предків. Зародився він ще в часи Трипілля, був утриманий і розвинений в епоху Київської Русі. І в наступні сім століть саме селянство в найбільшій мірі конденсувало в своїй душі український національний дух і відтворювало його через своїх найбільш обдарованих синів і діточок як в усній народній творчості, так і в професійній літературі та мистецтві.
Сама специфіка праці схиляє до трепетного єднання душі з природою, до самозаглиблення і осягнення таємниць земного буття і космосу. А коли наші краяни тисячоліттями орали, сіяли, жнивували, купаючись у природі, мов немовля у літеплі, і відчуваючи душею і тілом найменші земні і космічні пульсації, осягаючи закономірності аграрної науки, мистецтва вирощування врожаю, їхнього зв’язку з небесними погодними явищами, то це розвивало комізм їх душі, глибину їх думки, поетичність їхньої натури. Звідси одвічні поривання української душі в зоряні світи, схильність до роздумів, до філософствування, до духовності, ліричність, поетичність цієї душі. Тому саме в Україні зародився найбагатший і найпоетичніший у світі фольклор, такі велети поезії, як Шевченко і Франко, найвидатніші в світі поетеси – від Марусі Чурай і Лесі Українки до Анни Ахматової, Марини Цветаєвої (українство, яких відоме), Ліни Костенко та Олени Теліги. Звідси ж і незліченні народні мислителі та філософи, починаючи з Анахарсиса, а потім Григорія Сковороди і закінчуючи В. Вернадським і к. Ціолковським, творців сучасного планетарного світомислення, за яким нині живе людство. Звідси ж – найбагатша в світі народна магія, мистецтво чарування та пророчення. І недарма з українців пішло стільки теоретиків астронавтики, творців космічної техніки та космонавтів.
Наприкінці слід сказати, що не лише місцевість, ландшафт формує національну специфіку етносу, але і той час, в якому він замешкує. Як відомо, час і простір є головним атрибутами матеріального буття. До того ж, нерозривно пов’язаними між собою. Цікаві міркування з приводу часового параметру етнопсихіки висловлює наш поет і мислитель Павло Мовчан у своїй дивовижній книзі «Витоки». «Стереотип поведінки, - пише він, - звісна річ, значною мірою формується самим ландшафтом, як і відповідна мова. Як відомо, час проживається не однаково в горах і в пустелі, в лісі і в степу. Або в місті і селі… І я глибоко переконаний, що час є категорією суто національною, як він є фізичною чи психологічною категоріями… А національним він є тому, що кожним етносом час переживається по-особливому, відмінно від інших етносів. Мною переживається ось ця швидкоплинна мить, і ця своєрідність зумовлена національною специфікою та поведінки, тому і минуле, яке є єдиною реальністю і доступним раціональному пізнанню, набирає національних ознак. Ось чому філософи розрізняли час Єрусалима і Час Афін…Проте і в життя того чи іншого етносу бувають періоди особливої інтенсивності, що Вернадським витлумачувалися як с палахи, імпульси негентропічні або поштовхи енергії живої речовини біосфери. Тобто в житті нації бувають періоди бурхливого життя, за Гумільовим – періоди пасіонарної активності, коли задається програма на великий відтинок часу, що може дорівнювати тисячоліттям… Таких історичних імпульсів од часів трипільської цивілізації і до початку двадцятого сторіччя було дуже багато, але в свідомості національній зафіксувалося дуже мало інформації, бо кожне нове історичне коло накладається на інше , як у річних кільцях стовбурів дерев».
Заторкує автор і психолінгвістичний націєтворчий чинник, але його ми аналізуватимемо в наступних розділах. Зауважимо лише, що винятково плідним є космічний аспект мовчазного аналізу проблеми. Він є ревним сим патиком цієї теми. Недарма одну зі своїх книг Павло Михайлович назвав так : «Мова – явище космічне». Людську мову він розглядає як потаємний космічний шифр, як кодову зоряну мову Всесвіту. «Адже навіть звичайна абетка, - пише він, - є не чим іншим, як перекладом зоряного неба в систему знаків, кожній літері абетки , власне давній, відповідає те чи інше накреслення місяця протягом календарного періоду – місяця; тому на стінах нашого Софійського собору накреслено двадцять сім літер кирилиці і грецькі абетки, що відповідає двадцяти семи календарним дням ».
«Людина, - продовжує повістував, - носій земної і небесної інформації, однаково була відкрита як для земних енергій, так і для небесних
Цю мову неба та землі розпізнають і по досі, але по одиночно…
Усе менше і менше залишається тих, хто володіє цією мовою ». Тож відроджуймо в собі космічне самовідчуття, розуміймо мову небес і земних трав. Не забуваймо, що ми діти Космосу і голубої планети Земля!

Губко О.