Елегія любові (автор Марія Морозенко)

Травою ніжною я огорну твій легкий крок,
Росою чистою впаду в прим"ятий слід.
Світанок - це рапсодія для двох,
Хмільними чарами повитий білий світ.

Заграє перший промінь у саду,
Замерехтить в рясній росі світання.
Світанок - я туманом припаду
В обійми милого, у трепетне чекання.

В його долоні покладу чоло
І зашаріюсь, як мала дитина.
Світанок - о незміряне тепло,
Цілунками голубить нас невинно!

І я сльозою щастя затремчу,
Маленький страх душі омию.
Світанок сонцесяйную свічу
Дарує нам, як трепетну надію.

Я помолюсь: хай оминає нас жура,
Вогонь кохання грає в кожнім слові.
Світанок - вічна музика добра.
Світанок - це Елегія Любові.