Нещодавно довідався, що український Кабмін виділив 1,6 мільйона гривень на поширення російської мови. Помовчимо. Подумаймо. Пригадаймо. Десять років тому Людмила Путіна, дружина тодішнього президента Росії, гордо відзначила: "Русский язык содержит в себе ресурс для развития России". І далі: "Необходимо утверждать, отстаивать и расширять языковые границы русского мира... Утверждение границ русского мира - это и отстаивание, и укрепление национальных интересов России&quot...

Читати далі...

Всеукраїнський перформенс на підтримку ЗМІ Гасло - "Відмиємо ЗМІ від Цензури!!!" Коли: п'ятниця, 21 травня, о 12.00. Чому: Влада пішла в наступ на свободу слова. Декілька національних телеканалів та інші ЗМІ заявили про ЦЕНЗУРУ та ТИСК на них з боку влади : pravda.com.ua/news/2010/05/6/5013491/ Це означає, що ті хто піддадуться на тиск будуть доносити БРЕХНЮ та тільки те, що потрібно ВЛАДІ. Час ЗРОЗУМІТИ, що ЗМІ - це нервова система країни. Атака на журналіста -...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ — березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам'яті вустами. Ліна Костенко

Формування й розвиток власне національної словесної символіки йде різними, часом досить складними шляхами. Погоджуючись з тим, що поява символу, котрий здебільшого має трансцендентний характер, рідко коли визначається безпосередньо умоглядно. Діяльністю людини, не можна не бачити глибинних семантичних зв’язків між творенням образу і його перевтіленням у символ. Поширеним є, зокрема, виникнення образу-символу через усвідомлення співвідношення між первісним предметом, якому в народній уяві...

Читати далі...

О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий гімн батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левів рев… О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. О. Олесь

Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні. Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди. Життя іде і все без коректур...

Читати далі...

історія однієї суперечки англійця, німця, італійця та українця Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. У купе першого кла-су швидкого потяга “Львів-Відень” їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був ві-домий львівський юрист Богдан Костів. Балачки точилися навколо різних тем. Наре-шті заговорили про мови: чия краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звіс-но кожен заходився вихваляти рідну. Почав англієць: – “Англія – це країна великих завойовників і...

Читати далі...

З процесів творення сім'ї розпочнемо. Аби вона брунькуватися узялася, з чоловічого стану має з'явитися у нас – "за-лиця-льник", в Московії – "уха-жор". Що би там не казали про ґаздинські риси (мудрість, роботящість, навіть багатство) потенційної дружини, а парубок найперше на красиве личко звертає увагу, "за лиця" до неї вчащає. Аналог сусідський дуже вже далеко відбіг від "ходити". Мо', "ухі-жор", ходить, щоби "ухі нажрать-ся" на...

Читати далі...

І ви покинули... І ви пішли... І клади, що вам діди сховали, На скибку хліба проміняли... Цигани ви... Цигани ви... А там в землі, Який там скарб лежав І скільки струн в собі ховав. Які б то звуки розітнулись, Коли б ви дивних струн торкнулись... Не варті ви... Не варті ви... І з часом чує ліс в тиші нічній, Як десь на кобзі золотій Струна застогне і порветься І стогін з каменю проллється: О де ж ви є?! О де ж ви є?!   Олександр Олесь