Із студій Максима МАУРІТССОНА: «Х» чи «г» в українській мові Звук h в англійській, німецькій, нідерландській, данській, шведській, норвезькій, румунській, фінській, естонській і угорській мовах в українській мові передається через г, тоді як у російській мові, яка не має жодної літери, що відповідає звукові h, передається через х. Так, наприклад, фінське слово Helsinki української звучить Гельсінкі, а російською — Хельсинки. Є також кілька слів, які в оригінальній мові мали h, а в українській його втратили. Так, приміром, латинське і грецьке historia — історія або грецьке Hellas (Греція) в українській звучить Еллада. З іншого боку є мови, які не мають звука х і передають його через h, так, наприклад, угорське слово Csehov (Чехов), на противагу панівному використовуванні російською звука х, навіть при переданні звука h. На жаль, особливо в останні роки насамперед російськомовні українці забули або не зважали на правильність передання звука h через г, а не через х. Перелічу деякі помилкові передання. З англійської: hit — хіт; hooligan — хуліган; hockey — хокей; hippie — хіпі; hospice — хоспіс; Halloween — Хелоуін; holding — холдинг; hobby — хобі; happy end — хепі-енд (чому з тире?); Hartford (місто в США) — Хартфорд; Hastings (місто в США) — Хейстінгс (але Гастінгс — місто з тою самою назвою у Великобританії); Honiara — Хоніара; Houston — Х’юстон; Huntingdon (shire) — Хантінгдон (шир); Hyderabad — Хайдарабад; Idaho — Айдахо; halfback — хавбек; highway — хайвей; hiring — хайринг; high-tech — хай-тек; harassment — харасмент; hard-bop — хард-боп; hardware — хардвер; hard-cor — хард-кор; hard-rock — хард-рок; house-music — хауз-мьюзік; house-rent-party — хауз-рент-парти; coffee-house — кофе хауз (або хаус); heavy(-trash)-metal — хеві(-треш)-метал; hedge — хедж; hedge fond — хедж-фонд (чому з тире?); head-liner — хедлайнер; hand — хенд; hands on — хендз-он (чому з тире?); happening — хепенінг; hat-trick — хет-трик; hatchback — хетчбек (чому не хечбек); hillbilly — хілбілі; hindi — хінді; Hindustani — хіндустані (населення, але Індостан про регіон); hall — хол; howlers — холерс; holism — холізм; holocaust — холокост; homing — хомінг; hone — хон; hopper — хопер; hornpipe — хорнпайп, горнпайп; hot — хот; hot-jazz — хот-джаз; hot ton — хот-тон; hook — гук; hula-hula — хула-хула; hinayana (в індійських мовах) — хінайана; з іспанської: habanera — хабанера; jondo — хондо; junta — хунта; з латинської: habeas data — хабеас дата; habeas corpus — хабеас корпус; з норвезької: halling — халінг; hardingfele — хардингфеле; з німецької: Halbmond — Хальмонд; Sahara (пустеля) — Сахара; Handler — хендлер; з грецької: haimosis — хемоз; з румунської: hora — хора; Heim (австрійський посол в Україні) — Хайм; Heel (німецька фірма) — Хель. Думаю, що німецький композитор Ludwig van Beethoven (1770—1827) перевертається у своїй могилі, коли чує, як не тільки росіяни, а навіть українці вимовляють його прізвище Бетховен. Зловживання літерою х з’являється ще, коли передаються китайські, японські та в’єтнамські слова, приміром, Хуанхе (Hwang Ho, проте Гонконг — правильно, відповідно до Hong Kong), Хіросіма (Hiroshima), Хоккайдо (Hokkaido), Хонсю (Honshu), Хайнань (Hainan), харакірі (harakiri), Хайфон (Hai Phong). У цих мовах звук х просто не існує. Щодо семітських мов, там є три види звуків категорії h. У деяких словах буква х не відповідає оригінальному семітському звукові, тому краще писати г, а не х, оскільки г ближче до вимови оригінала. Тож Гайфа, а не Хайфа (Haifa).

З усього вищесказаного випливає, що зловживання буквою х замість правильної, притаманної українській мові літери г — це чистий русизм. А оскільки український патріот, який щиро піклується про свою Батьківщину та чистоту рідної мови, повинен відкидати всі русизми, треба було б починати це очищення уже 1991 року, коли Україна стала незалежною, бо, як недавно естонський Президент на запитання, чи російська мова може бути в Естонії другою державною, відповів: “Російська мова — це мова окупантів”, або як кажу я — мова загарбників, які навіть назву своєї держави украли.

Джерело

Ближче до фонетико-морфологічних особливостей Олександр ПОНОМАРІВ, доктор філологічних наук, професор Не всі звуки, наявні в одній мові, мають відповідники в инших мовах. З огляду на це при запозичанні слів кожна мова на місце відсутніх у ній звуків підставляє найближчі до них за акустичним враженням власні. Наприклад, російська мова не має фрикативного звука, що йому відповідає h в англійській, німецькій, данській та инших мовах. Росіяни відтворюють цей звук то через г, то через х: гумус, Гейне, Гайдн, Гофман, Вильгельм (останнім часом почали писати Хофман, Вильхельм), хабанера (але Гавана), хиатус, хит, холдинг, хиппи тощо. В українській мові літерою х відтворюється, як правило, іншомовна фонема ch (англ. kh): Фридрих (Friedrich), Халдея (Chaldaea), хакі (khaki); фонему h потрібно передавати через г. Про це зокрема йдеться в Словнику за редакцією Б. Грінченка, у Словнику іншомовних слів за редакцією академіка О. Мельничука, а також у Постанові Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року “Український алфавіт латиницею”. Хотілося б, щоб це запам’ятали працівники Українського радіо й телебачення, численні публічні особи, які не тільки не читають жодних мовних порад, а й не заглядають у словники української мови. Нехтуючи рекомендації українських лексикографічних праць, вони беззастережно й безпідставно копіюють своїх московських колег і вимовляють хінді (одна з мов Індії), холокост, хомо сапіенс, хонорис кауза, у власних назвах Хайдеггер, Ханс, Хельмут, Хіларі, Хофман, Вільхельм, Нетаньяху, Ісфахан, Йоханнесбург та ще в багатьох власних і загальних назвах, що про них пише Максим Маурітссон. На підставі фонетичних можливостей української мови, де маємо г (h), ґ (g), х (ch, kh), потрібно писати й вимовляти Гайдеґґер, Ганс, Гельмут, Гіларі, Гофман, Вільгельм, Нетаньягу, Ісфаган, Йоганнесбург, гіт, гокей, гіппі, гаракірі, голдинг, гобі, гепі енд, Г’юстон, Гайдабарад, геві-метал, гінді, гіндустані, Гайм і под. Крім непотрібного “хекання”, мусимо уникати й невмотивованого “ґекання”, писати й вимовляти не Ґабсбург, Ґаваї, Ґамбург, Ґамлет, Ґамсун, а Габсбург, Гаваї, Гамбург, Гамлет, Гамсун (Habsburg, Hawaii, Hamburg, Hamlet, Hamsun). Потрібно частіше заглядати до академічних словників, де давно відмінюються слова пальто й ситро, де написано гіатус, гінді, голокост, Ісфаган, Йоганнесбург, а не хіатус, хінді, холокост; де назва міста Сіверськодонецьк, а не Сєверодонецьк, де починають упорядковувати відтворення грецької тети: за зразком бібліотека, естетика, метод, теза, Прометей, поряд із невмотивованими міф та ефір подано закономірні міт і етер. Класики української літератури не тільки в минулому писали, а й тепер пишуть: “Путь на Голготу велична тоді, Коли тямить людина, на що й куди вона йде” (Леся Українка); “Блиснула щаслива ідея. Вона ще без форми, легка, невловима. Як етер” (Михайло Коцюбинський); “Ми скрізь були, нас вабив спів сирен, Сарматський степ і мармури Атен” (Микола Зеров); “Тим вістрям щодня й щоночі Він пильно обводить світ, Привчаючи наші очі За дійсність приймати міт” (Микола Руденко); “Вони летіли поруч у ясному світляному етері… Те саме відчувала й Галя, їй здалося, що в неї голубе не тільки плаття, а й вона сама стала етерна і ясна” (Валерій Шевчук).

Наслідуймо їхній приклад.

Джерело

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани. Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді? Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! В океані рідного народу Відкривай духовні острови! Геть із мулу якорі іржаві — Нидіє на якорі душа!.. Б'ються груди об вітри тужаві, Каравела1 в мандри вируша. Жоден вітер Сонця не остудить. Півень землю всю не розгребе! Україно! Доки жити буду. Доти відкриватиму тебе. Мріяти й шукати, доки жити, Шкварити байдужість на вогні!.. А якщо відкрию вже відкрите, — Друзі! Ви підкажете мені...

МОЯ МОВА Все в тобі з'єдналося, злилося — Як і поміститися в одній! — Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. Ти даєш поету дужі крила, Що підносять правду в вишину, Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину. І тобі рости й не в'януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі — великого народу

Ніжна і замріяна душа.

Василь Симоненко

За цими містами гойдається суцільне тридцятимільйонне українське море. Є села, де по один бік річки живуть "хохли", по інший - "кацапи". Живуть споконвіку і не змішуються. Кожен бік розмовляє по-своєму і зберігає свій звичай: одружуються тільки на своїх, цураються одне одного, не розуміють і не шукають взаєморозуміння. (рос)

перехід

Я не думав,і не гадав,

але з кожною миттю життя.

Розумію я,що пропав,

там де мрії і нема вороття.

Твої очі мене захопили,

і понесли у вир почуттів.

і з небес в мій дім прилетіли,

і пірнув я у світ відчуттів.

Вже гадав я що тії вітрила,

назавжди у сліпій пустоті.

Але ти принесла мені крила,

ти чарівна немов у вісні.

І волосся твоє шовковисте,

яскравіше за сонце та небо.

Воно вабить мене мов намисто,

і веде крізь відстань до тебе.

Твій погляд таємно чарує,

і ніжно зі мной засинає..

Він казку чарівну дарує,

мов нічну колискову співає.

Моїй коханій присвячується.

Багатий край,славетне місто,

палає Канів рідний наш.

В вечірніх зорях мов намисто,

Шевченка край бентежить серце аж.

                            

Дніпро широкий,велич наша і краса,

тече спокийно,мирно й тихо позіхає.

Мов дівчини прекрасної коса,

а я дивлюсь ,і серце завмирає.

І серце в вічність рине, і кричить,палає,

і спокій не дає,і почуття ревуть!

Душа мов квітка,листя розкриває,

і жити хочеться,і цю красу почуть!        

І ця краса,це наше надбання і сила.

Крізь вічність пройде,у віки порине!

До неба донесе,немов могутні крила.

І на вкраїні милій,ніколи не загине!

З Міжнародним днем рідної мови!

Чому варто розмовляти українською?   Тому що вона створена для того, щоб її слухали. Порівняйте кількість голосних і приголосних в будь-якому реченні цього тексту. Відношення буде 1:1. Це — ознака мови, яку хочеться слухати. Вона тисячі років вчилась переконувати різноманітністю. Мало-які народи можуть розплющити очі. Відчинити свої вікна. Чи розгорнути книжки. Більшість це все “відкриває”. Різноманітність дозволяє швидше знайти ключ до слухача. Він швидше повірить, бо зрозуміє, що ви з ним однакові. Ви – люди, які їздять на горішніх, а не на верніх поличках у потягах. Вам подобаються жінки на високих підборах і ви глузуєте з юних дівчат на високих обцасах. Ви любите пити чай з горняток, але куштуєте каву лише з філіжанок. Вимовляючи про себе унікальне слово-пейзаж “вдосвіта”.

[ Читати далі ]

Без слів. Історія про те, як український тлумачний словник украли, продали і заборонили вільно використовувати

XX ст. почалося із зростання класу української інтелігенції, більшість якої була прогресивною й ліберально налаштованою. Тут була можливість для прогресивних єврейських напрямків, особливо сіоністського руху, забути про стару ненависть і недовіру та започаткувати нову й тривалу дружбу. Та ні, єврейські спільноти в Україні продовжували жити в своїх гетто, уникаючи будь-яких контактів з народом, чий хліб вони їли, чиїм повітрям дихали й на чиїй землі вони самовільно посилилися сотні років тому.

... Вони були сліпі, й вони були отупілі. Проте вони жили серед українців п'ятсот років, з початку XV ст. (а деякі євреї прибули на Україну в ХІІІ ст.), але вони не робили зусиль щоб вивчити їхню мову,  традиції, звичаї й ментальність. 

...Оскільки євреї мусили послуго¬вуватися хоч якоюсь європейською мовою, то це, як правило, була мова чужої окупаційної влади — польської чи російської. Українська мова вважалася ними „селянським наріччям".

...Але повернемося назад до 1939 року, коли Червона Армія увійшла маршем у Львів та інші міста Західної України. Євреї поводилися так, як ніби прибув сам Месія. Вони збиралися гуртом, щоб записатися в різні комуністичні організації, вступали в таємну поліцію НКВД й допомагали росіянам придушувати й боротися проти законного українського націоналізму. Тепер, коли російський імперіалізм є смертельним ворогом євреїв та єврейської держави, в це важко повірити, але 25 років тому це було істинною правдою.

Повністю

Чи знаєте ви, хто такі транснаціонали? Це ми з вами, дорогі мої імігранти. Проаналізувавши префікс транс-, що з англійської означає перехідний, стає більш очевидним значення цього слова. З 90-х років минулого століття в соціологічній і політологічній літературі почало вживатись поняття "транснаціональні громади" (transnational communities). Його використовують для характеристики людей, що живуть в одній країні, але зберігають міцний зв'язок з етнічною батьківщиною. Найчастіше етнічність розуміють як належність до певної колективної культури, або зв'язують її з походженням. Інакше кажучи, людині важливо ідентифікувати себе, вона не може одночасно бути чорним і білим, латишем і поляком, росіянином і грузином. Вона повинна вибрати. Тільки вибір - " або, або", а не " і те, і друге" - дає відповідь на питання: хто я є?