***

Здається, світ не був таким ніколи,
Хоч навесні - ми знаємо - завжди
Палають білим полум"ям довкола
Замріяні, заквітчані сади.

Милує нас, приваблює і горне,
Краса садів казкова і ясна -
Вона щороку нова, неповторна,
Як неповторна і сама весна.

І в серці ніжність світиться прозора,
Коли земля купається в теплі,
Коли в погожу, у травневу пору
Цвітуть сади на радісній землі.

Ні, докорять мені не треба долю,
Не треба хникати в рукав -
Не знав би я ні радості, ні болю,
Якби тебе не бачив і не знав.

Василь Симоненко