Нечуй-Левицький
- 25.11.12, 18:55
- Я розмовляю українською!
Маючи м'яку вдачу, Іван Нечуй-Левицький показував дивовижну твердість та категоричність, коли йшлося про святі для нього речі. Ще в Кишиневі написав працю «Про непотрібність великоруської літератури для України та Слов'янщини».
Ішлося не про те, що ця література «гірша» за нашу — цінував Лєскова, Толстого, Островського, особливо Щедріна. Але вважав: російська література потрібна для Росії, а нам потрібна своя. Гріх нашої інтелігенції, на думку Левицького, саме в тім, що вона виховалася на російській літературі, що підмінила власну.
Так само категоричним був щодо правопису: «Писати треба так, як люди говорять!». Тому не терпів літеру «ї», писав не «їх», а «йих» і т. ін. Правописні нововведення вважав «галицькою змовою». Нагадував інквізитора, готового спалити й власні книжки, якщо там буде єресь: «Хай краще згорять, ніж з отаким правописом!».
Живу мову він знав. Помічав русизми, полонізми й будь-які іншомовні впливи й уникав їх. До речі, вираз «старанно уникав» вважав польським: «Я сказав би: падковито одмикував — це чисто народний київський вираз». Казав не «негативне», а «відкидне», не «позитивне», а «покладне».
Ішлося не про те, що ця література «гірша» за нашу — цінував Лєскова, Толстого, Островського, особливо Щедріна. Але вважав: російська література потрібна для Росії, а нам потрібна своя. Гріх нашої інтелігенції, на думку Левицького, саме в тім, що вона виховалася на російській літературі, що підмінила власну.
Так само категоричним був щодо правопису: «Писати треба так, як люди говорять!». Тому не терпів літеру «ї», писав не «їх», а «йих» і т. ін. Правописні нововведення вважав «галицькою змовою». Нагадував інквізитора, готового спалити й власні книжки, якщо там буде єресь: «Хай краще згорять, ніж з отаким правописом!».
Живу мову він знав. Помічав русизми, полонізми й будь-які іншомовні впливи й уникав їх. До речі, вираз «старанно уникав» вважав польським: «Я сказав би: падковито одмикував — це чисто народний київський вираз». Казав не «негативне», а «відкидне», не «позитивне», а «покладне».
9
Коментарі
анонім
126.11.12, 08:40
"Відкидне" і "покладне" мені подобається! Бажано побільше таких прикладів заміни іноземних слів.
Mamay_
226.11.12, 09:39Відповідь на 1 від анонім
Кілька днів не звично, а потім сприймається як належне!
анонім
326.11.12, 09:58Відповідь на 2 від Mamay_
В мене жодної мороки з цим. До речі -- моя бабуся слова "проблема" не знала, а завжди казала "морока".
Mamay_
426.11.12, 10:34Відповідь на 3 від анонім
Так!
problem
VChmyriov
51.12.12, 20:53
Я давно відчуваю, що українська мова надзвичайно багата, та багатоваріантна. Чого варте вислів його героя: " Ходить як у ступі горох товче"
Або переклад Миколи Лукаша "Декамерона" з італійської - "потай миру" та т.і.
Років з 20 тому сміялися зі слів "слухавка", "летовище", тепер вони нікого не дивують. А чого варте слово "небосяг", синонім хмарочоса. До речі. Головний редактор журналу "Перець" Ф.Ю.Маківчук ніколи не казав слова "літак" - завжди- "самолет".
Mamay_
61.12.12, 20:57Відповідь на 5 від VChmyriov
Казна - це татарське слово, що осіло в москалів. Український відповідник "СКАРБ" віє якоюсь магією з віків, хіба ні? Скарб ВІйська Запорозького. Я зустрічаю багато таких речей, спочатку дивно, потім відчуваєш глибинний зміст... Чому не вживаємо?