Поетична українська доля (3)

Як важко зводитись з колін…Ще важче жити підневільно  

І підійматися з руїн Людської гідності й терпіння.

А потім далі йти і йти, Рішуче, мужньо, безупину,

До сокровенної мети Свого народу України.

Не можна жити у ярмі Та сподіватись на свободу.

Ганебно борсатись в багні, Якщо ти син свого народу.

Він і подумати не міг, Що станеш ти його героєм.

Майдане мій! Ти переміг Щонайдорожчою ціною!

О, дай нам, Боже, каяття… Дороги в рай не вибирають.

Нас повернули до життя Герої, ті, що не вмирають.

У вірності твоїх синів Віднайдеш сили, Україно!

Не важко зводитись з колін, – Не варто жити на колінах!  

(с)