Поетична українська доля (2)

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко,хоч Майдан ридав..
І з кровю перемішана сльоза....
А батько сина ще не відпускав..
...
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду - сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла...  (с)