Поетична українська доля (6)
- 02.04.14, 12:22
- Небесній Сотні
Кровава ніч
Зима, та під ногами розтавало
Із висока іскрились сонця промінці
А на Майдані від вогню все чорним стало
На барикади зносились все нові камінці
І якось, ніби трохи спокійніше
Читалися ранкові молитви.
А люди йшли все більше й більше,
Народ збиравсь для мирної ходи
І рушили повільною ходою
В руках жовто-блакитні прапори
А їх все Беркут поливав водою
Зимової, холодної пори
Вони за праве діло тут стояли
Не може більше правити палач
Та раптом автомати затріщали
Із натовпу почувся крик и плач.
І засвистали кулі безупинно
Косивши молодих дітей
То Беркут з даху безсердешно
Відстрілював своїх людей
Ось впав хлопчина, закрутився
До нього другий підкотивсь
"Ти що, браток, давай тримайся
Тобі ще хлопче жить тай жить"
І потягнув хлопчину по потоках крові
"Ну ж бо жени, козаче, смерті тінь!"
Та тільки очі волошкові
Вдивлялися у синю далечінь
А далі снайпер там прилаштувався
То вже зумів він показати майстер-клас
То в голови, то в серце поцілявся
Як же жеве така звірюка серед нас
А хлопці падали від куль як ті дуби
Бо ж Беркут не переставав стріляти
О Боже милий, скільки ж у людей злоби
Щоб міг брат брата, без жалю вбивати
Забігало дівча у білому халаті
Кого перев"язала, того відтяхла
Бож не сиділось їй у теплій хаті
Крутилась, рятувала, як могла.
Та постріл снайпера і куля засвистіла
Здригнулася красуня молода
І впала, мов підрубана калина
Не долюбила і не доцвіла
І кров людська лелась рікою
Кровавою ця ніч була
То як с такою жити нам бідою
Коли брат брата залюбки вбива?
Ніч закінчилась. Ранок наступає.
Та тільки бій ще не скінчавсь
Все більше й більше снайпер убиває
А президент цинічно посміхавсь
Ото вже ми начудували
То ж як вчинити так могли
Коли злочинця в президенти вибирали
Де ж наші голови були?
А він з екрану, все погрожував народу
Крива усмішка грала на вустах
А в цей же час постріляного люду
Все більше несли й несли на руках
Ні перед ким ще українці не ставали на коліна
Не плазували і не жили в ярмі
Бо ж наш народ, то є велика сила
І ми не переможні в боротьбі (с)
Зима, та під ногами розтавало
Із висока іскрились сонця промінці
А на Майдані від вогню все чорним стало
На барикади зносились все нові камінці
І якось, ніби трохи спокійніше
Читалися ранкові молитви.
А люди йшли все більше й більше,
Народ збиравсь для мирної ходи
І рушили повільною ходою
В руках жовто-блакитні прапори
А їх все Беркут поливав водою
Зимової, холодної пори
Вони за праве діло тут стояли
Не може більше правити палач
Та раптом автомати затріщали
Із натовпу почувся крик и плач.
І засвистали кулі безупинно
Косивши молодих дітей
То Беркут з даху безсердешно
Відстрілював своїх людей
Ось впав хлопчина, закрутився
До нього другий підкотивсь
"Ти що, браток, давай тримайся
Тобі ще хлопче жить тай жить"
І потягнув хлопчину по потоках крові
"Ну ж бо жени, козаче, смерті тінь!"
Та тільки очі волошкові
Вдивлялися у синю далечінь
А далі снайпер там прилаштувався
То вже зумів він показати майстер-клас
То в голови, то в серце поцілявся
Як же жеве така звірюка серед нас
А хлопці падали від куль як ті дуби
Бо ж Беркут не переставав стріляти
О Боже милий, скільки ж у людей злоби
Щоб міг брат брата, без жалю вбивати
Забігало дівча у білому халаті
Кого перев"язала, того відтяхла
Бож не сиділось їй у теплій хаті
Крутилась, рятувала, як могла.
Та постріл снайпера і куля засвистіла
Здригнулася красуня молода
І впала, мов підрубана калина
Не долюбила і не доцвіла
І кров людська лелась рікою
Кровавою ця ніч була
То як с такою жити нам бідою
Коли брат брата залюбки вбива?
Ніч закінчилась. Ранок наступає.
Та тільки бій ще не скінчавсь
Все більше й більше снайпер убиває
А президент цинічно посміхавсь
Ото вже ми начудували
То ж як вчинити так могли
Коли злочинця в президенти вибирали
Де ж наші голови були?
А він з екрану, все погрожував народу
Крива усмішка грала на вустах
А в цей же час постріляного люду
Все більше несли й несли на руках
Ні перед ким ще українці не ставали на коліна
Не плазували і не жили в ярмі
Бо ж наш народ, то є велика сила
І ми не переможні в боротьбі (с)
2
Коментарі