Уходишь. Вернутся напрасны труды.Лишь ветер песком забросает следы.А память, как лента раскрутит опять.Хорошее было. Чего там скрывать?Возможно, остыл этот родственный пыл.И месяц холодный порою уплыл.Вздохну огорченно. О чем толковать?И печь остывает. Пустая кровать.Собраться в дорогу? Разлиться ручьем?Напрасны тревоги. Судить нам о чем?Любить не прикажешь ни ей, ни себе.Любовь не причалишь как лодку к вербе!

Гуде підлога. Тріскаються стіни.Танцють у палаті гопака...На ринку і в крамниці ростуть ціни.Підступно діє злодія рука.Не вкусиш хліб. А обірванець - скибку.Ще трохи і копійці вже кінець.За море у народів ідуть війни.Здихає в Севастополі тунець!Я ж ратиці свині і ніжки з півня,Усе таки, візьиу на холодець.Під Новий рік спущу останні гривні.Хай кривиться єхидно продавецьА дома ждуть сухарики із квасом.Ми з телика побачимо красу.!Подумаєш - дебіли смажать м'ясоІ краківську ковтають ковбасу...

Читати далі...

Нам сложно без тепла в любое время года.Лишь книги и кино да нам приятны сны.Живу как истукан, зависим от погодыИ жду,я, как и вы, улыбчивой весны.А если ее нет, так хочется придумать.Взлететь под небеса, умчаться хоть куда,Где нищих нет совсем, а также толстосумов,Где ценят доброту и труд людской всегда!Не надо праздных благ, не нужно мне медалей.Не лейте пышных фраз, ругаться больше лень...С надеждой я стою у кассы на вокзалеИ жду давно билет на поезд в лучший день!

Как пробивается трава,Как день весенний пробуждается,Так в сердце нежные словаИ звуки музыки рождаются.Над миром царственно звенят,Бегут с изменчивою модою.Не суждено их всем понятьЛюдской изменчивой природою.Полжизни хочется отдатьЗа миг прекрасный вдохновения.Какое счастье обладатьСвятыми тайнами творения!

Даже плюнуть не имею смелость.Воспитали, все таки, меня.Заполняю чтением пробелыЛистик жизни выходного дня..Как - то не приучен веселиться.Да и не стоят за мной с кнутом.Вот сосед спешит ко мне.Напиться..А потом...Что делать мне потом?Как рояль задерганный, расстроен,Я на спуске слякотной зимы.В книге отыскал своих героев.А они?..Такие же как мы!

Не так багато в світі я прожив.Став "розвідняк".І лає часто мати.І сниться місто те, де я служив,І дівчина, з якою йшов гуляти.Яка шовеова в тім краю трава!Та ягоди й гриби ростуть на втіху!Коханій говорив п'янкі словаТа проморочив голову й поїхав.Омріяне й щасливе - не збулось.Я гарним ще не став тоді поетом.Бо легко, одним днем, колись жилосьІ все сприймалось чисто за монету.Кортіло розпізнати більше світІ мішуру зірвати, як сороці.Жив я не глуздом мужа зрілих літ,А плив ...

Читати далі...

У юність світлу стежка повела...На жаль, не доведеться вже ніколиХодити нею степом до селаСусіднього навчатися у школі.Не раз ранця знімав з її плечей,Нести його за радість був готовим.Вдивлявся у блакить жвавих очей,Вона ж із уст ловила кожне слово.Зворушений піснями жайворів,Я випадково брав її під руку.Про успіх космонавтів говорив,Або творців мистецтва і науки.У відповідь на жарт ловив я сміх.Збігалися думки у спільній мові.Про Дон Жуана розказати міг.А про кохання перше - а ні...

Читати далі...

Найдуу время сговориться. И на слово разориться. Потолкуем. Разве мало Слов чудесых, что не знали? Пувть без толку. Пусть со смыслом. Пар из чашек коромыслом! Нечего блуждать по чащам, Оживит напиток в чашках. Разговор за разговором. И поймем друг друга вскоре. Наш язык - души придаток. Что неясно? Где предвзято? Отошли от словоблудий. Ничего не чуждо людям. Восхищаться. удивляться. Говорить - не забываться. От начала нежной речм - Близость. Счастье чкловечье!

Чую димом запахла трава.І героям складаємо славу.Та шануємо гаргні слва:Мама, тато, Вкраїнська держава!Ось - посадку звели на дрова.Дріт зірвався. Пройшла завірюха.В хаті - злидні, аж пес завива...Ти ж вітання від уряду слухай!Не вберіг гривні з пенсії дід.Хлопці вкрали.Пусті баламути...Телевишку зьеремо на Схід,Аби зрадників бачить і чути!Відбудова. Де й що заробить?Може хтось ще біжить на вечірку.Можна й лоба за пляшку розбить,Чи продати на ринку ганчірку.Зачекайте.Все буде гаразл.Бачиш...

Читати далі...

Ну, як на світі жити?Заплачу, мов дитина.Не зможу більше питиБурштинні кримські вина.Здаюсь на милість долі.В тумані зиикли рисиЛеванд та ще й магнолійЙ стрункого кипарису.Їх затоптали банди,Яких розплодив Путін.І п'яний від МасандриРязанський голос чути.Давно купався в морі.Закритий шлях до Криму.Дружина хниче й пореСтаре пальто на зиму.Її нн купиш квіти.Хіба що йти під церкву?А тут ще й просять дітиНа Новий рік цукерки.Колонка війшла з ладу.В похмурий день сумуєш...Бюджет Верховна РадаВ...

Читати далі...