О сообществе

Національний музей народної архітектури і побуту України, с. Пирогів
Вид:
краткий
полный

Пирогово

Веснянки. Гаївки. Обливаний понеділок

  • 15.04.17, 13:09


Національний музей народної архітектури та побуту України запрошує  киян та гостей міста на свято «Веснянки. Гаївки. Обливаний понеділок», яке відбудеться 17квітня 2017 року в експозиції  «Закарпаття». Святкова літургія розпочнеться о 11.00. год. у церкві «Святої Покрови» із с. Канора  Воловецького р-ну Закарпатської обл., а опісля відбудеться обхід церкви з хоругвами (павізами) та водосвяття.

О 13.00. Вас чекають виступи дитячих фольклорних колективів з міста Києва та Київської області з програмою: «Прийди до нас, весно, з радістю, із великою до нас милістю…». Вони представлять обрядові дійства, відтворені за давніми традиціями: виконання веснянок, гаївок, дитячих ігор і забав, що мають на меті наблизити весну, розбудити природу та запрограмувати  багатий врожай. Під «Кроковим колесом»проводитимуться весняні хороводи, ігри, народні обряди, в яких відвідувачі та їх діти можуть взяти участь. В заході також візьмуть участь вокальний жіночий колектив «Аніма» та музикант, майстер з виготовлення традиційних народних духових інструментів  із смт. Верховина  Івано-Франківської області - Дмитро Мазуряк


В експозиції музею можна буде побачити прибрану до Великодня хату: паски, писанки, святкові рушники та інша великодня атрибутика. А на пагорбі біля хат с. Розтоки і с. Рекіти відбудеться обливання водою, як символ весняного очищення: на здоров’я, на достаток, на ведення господарства.


Традиційно під церквою відбувався ярмарок – «кермаш», де цього року народні майстри  репрезентуватимуть свої вироби: писанки, витинанки, вишивку, обрядове печиво, вінки, великодні кошики, ляльки - мотанки та інше.

Запрошуємо всіх завітати до Національного музею народної архітектури та побуту України на наше великоднє святкування і стати учасниками традиційних обрядів та ігор.


 


«масниця. колодій»

Весняний цикл традиційних свят українців розпочинає Масниця. Це неповторне, веселе, колоритне свято, сповнене народних ритуалів та обрядів. У народі Масниця має такі назви: Масляна, Сирниця, Сиропусний тиждень, Пущення, Колодій, Туриця, Бабський тиждень. Це останній тиждень перед Великим Постом в ці дні їли переважно молочні страви: вареники з сиром, гречані млинці, присмачені маслом або сметаною. 
Одним з найпоширеніших звичаїв на Масницю був звичай «справляти колодку». Колодій – це давнє божество – символ родючості та шлюбу. З часом, жінки у понеділок, стали збиралися в корчмі колодкувати. Ой колодка, яка ж ти солодка, цілий рочок тебе ждали, щоб на тебе погуляли.
Святкували цілий тиждень, бо у понеділок колодка народилася, у вівторок – хрестилася, у середу – женилася, у четвер колодка помирає, в п’ятницю її хоронять, а в суботу оплакують. Увесь тиждень заміжні жінки ходили по селу і як кару в’язали «колодки» матерям до ніг, які «не пошлюбили» своїх дітей до Дмитра. Все це робилося з жартами, сміхом, відкупом та співами. Весь цей тиждень жінки мало працювали по господарству, а всі чоловіки мали беззаперечно виконувати забаганки своїх жінок.
Дівчата прив’язували колодку парубкам до лівої руки. Її прикрашали стрічками, паперовими квітами. Прив’язуючи примовляли: «Я на тебе, Колодію, маю ще надію!». 
З часом колодку замінили букети квітів, пояси, стрічки, вишита хусточка, яку дівчата прикріпляли хлопцеві на грудях. Гарному, роботящому парубку дівчата могли причепити і 2-3 хусточки, а декому не перепадало жодної.
В цей день молодь жартома чіпляла маленькі колодочки на шию старим парубкам, щоб вони скоріше женилися. А перебірливій дівці, що вже була на порі і все ще перебирала парубками, дівчата чіпляли велику колодку до клямки вхідних дверей знадвору, соромлячи її, що вона досі не одружена. Так завершувалося святкування Колодки.
У п’ятницю – частунок тещі. Зяті урочисто возили тещ до себе в гості і пригощали аби добрі були «щоб її горло не пересихало», тобто щоб не була сварлива. 
На Масницю в селах України майже кожного вечора збиралися вечорниці. 
Святковий тиждень завершувався днем Прощення або Пущення, коли односельці ходили в гості один до одного, пригощалися і просили вибачення за заподіяні раніше кривди.
Цього року у Національному музеї народної архітектури та побуту України 26 лютого о 13.00 год. розпочнеться свято Масниці. 
На свято запрошені фольклорні колективи, що відтворять для відвідувачів давній обряд Колодія та заспівають народних пісень. Гостей розважатимуть традиційними народними забавами, запросять до танцю, пригощатимуть смачними стравами: варениками, млинцями та узваром.
Кульмінацією свята о 16.00 год. стане обряд спалювання «Кострубатого діда», що уособлює злі сили зими. Свято завершиться о 17. 00 год.

На згадку про свято Колодія гості зможуть придбати собі незабутні сувеніри – вироби народних майстрів України.

праздник Масленицы

13 марта  2016 года  Национальный музей народной архитектуры и быта Украины приглашает киевлян и гостей столицы на праздник Масленицы

 

Весенний цикл традиционных праздников украинцы начинают с Масленницы. Это неповторимый, веселый праздник, наполненный народными обычаями и обрядами. Масленница - это переход от Зимы к Весне. Наши предки верили: песнями, танцами и различными заклинаниями можна прогнать Зиму и вызвать Весну, а к тому  жепопраздновать и повеселиться в последний раз перед  Великим Постом.

У народе Масленница называлась еще и так: Масляна, Сырница, Колодий, Турица

По  христианскому календарю Масленница– это последняя неделя  перед Великим Постом. В эти дни кушали  в основном молочные продукты, вареники с сыроми, блинчики. Вареник в форме Месяца, а блин, похожий на Солнце и  Звезды– это вечные  символыкоторым поклонялся человек.

На протяжении сыропустной недели осуществлялся обряд Колодки или Колодия. Колодка — славянский обряд, приуроченный к Масленице  в котором незамужним девушкам и холостым парням привязывали к ноге деревянную колоду или другой предмет в знак осуждения или наказания за то, что они не вступили в брак в положенное время. Привязывание колоды холостым парням и девушкам символизирует брак, поэтому и сам ритуал интерпретируется как способ побуждения молодёжи к супружеству.                                                   Посетители  музея смогут увидеть  древний  обряд Колодки.

   На  Певчем  поле  выступят фольклорные коллективы из разных областей Украиныв исполнение которых можно будет послушать праздничные песни и увидеть древние обряды.


 Гостей музея   ждут разнообразные  народные забавы, конкурсы,  обучение  старинным украинским народным танцам и др.          

    Посетителям музея будут предложены разнообразные традиционные блюда, которые наши предки готовили на Масленницу: вареники с творогом, блинчики, пирожки и т.д.

 

   

            В завершении праздника в 16:00 гости музея увидят сожжение Чучела  деда, который олицетворяет злые силы зимы. Праздник завершится в 17.00

             

Народные мастера со всей Украины предложат гостям свои лучшие сувениры на память о посещении музея.

"Духовні скарби Покуття"

Національний музей народної архітектури та побуту України запрошує

 з 15 квітня по 15 червня 2015 р. відвідати виставку

 «Духовні скарби Покуття:невмирущі  цінності традиційної культури українців»


 Виставка, яка відкривається на експозиції «Українське село 60-70-х рр.» на садибі  із

 с. Барвінкове Закарпатської області презентує  унікальний етнокультурний регіон України і познайомить із зразками   вишивки та елементами традиційної культури покутян та його творчого осмислення  в роботах сучасних народних майстрів, котрі вдало трансформують архаїчне світоглядне мислення  в сучасних виробах  ужиткового мистецтва. 

На виставці відвідувачі матимуть можливість побачити покутські рушники, верети,  жіночий та чоловічий традиційний одяг, бісерні прикраси (ґердани) Савіцької Марії, 


а також авторську колекцію тобівок та виробів із шкіри Л.Маковійчук-Гумен, покутську теракотову кераміку Матічина Ю.В. 


Виставку доповнюють роботи відомих народних майстринь Середньої Наддніпрянщини - Оксани Білоус (писанкарство, обрядове печиво) та Ірини Білай (соломоплетіння та обереги), які відтворюють в своїй творчості давні покутські традиції 


Виставку підготував Ануфрієв О. 0972504105


21 – 22 лютого 2015 року свято Масниці


Весняний цикл традиційних свят українців розпочинає Масляна. Це неповторне, веселе, колоритне свято, сповнене народних звичаїв та обрядів. Масниця - це перехід від Зими до Весни. Наші предки вірили:  піснями, танцями та різними заклинаннями можна прогнати Зиму та закликати Весну, а до того ж посвяткувати та позабавлятися востаннє перед Великим Постом.

У народі Масниця має такі назви: Масляна, Сирниця, Колодій, Туриця. За християнським календарем Масниця - це останній тиждень перед Великим Постом. В ці дні споживали в основному молочні продукти, вареники з сиром та млинці. Вареник у формі Місяця, а млинець, подібний до Сонця і Зірки - це вічні символи, якім поклоняється людина. Споживаючи вареники та млинці, сучасна людина робить це за давньою народною традицією.

На протязі сиропусного тижня відбувається обряд Колодки або Колодія.  Наші пращури вважали Колодія  Богом шлюбу, любові, здоров’я і злагоди, тож дійства будуть пройняті іграми та веселими забавами.

Відвідувачі музею зможуть побачити максимально відтворений давній обряд Колодія. Обряд Колодки буде відбуватись на експозиції «Середня Наддніпрянщина» з 12:00.

             Гостей музею  на Співочому полі чекають різноманітні народні забави: катання на фуркалі,  змагання на колоді,  перетягування канату,

              Народні майстри з усієї України запропонують гостям свої кращі вироби декоративно-ужиткового мистецтва.

           Завершить Свято спалення «Кострубатого діда» (соломяного опудала Зими) о 16.00 як символу всього недоброго. Це знак початку весняного оновлення.

Для відвідувачів будуть працювати заклади харчування, де можна буде скуштувати традиційні українські страви, які готували наші предки в сиропусний тиждень.

       21.02.2015 року – о 15.00  та 22.02.2015 року – об 11.45  на пошанування героїв Небесної Сотні та загиблих воїнів в зоні АТО буде  відправлено панихиду в Михайлівській церкві на експозиції «Середня Наддніпрянщина». 

 

           

Різдвяна атрибутика Володимира Шагала

  • 10.01.15, 16:53

Кожний рід має свято, коли збирається навколо столу вся родина. Для багатьох таким святом є Різдво – свято, яке оберігає магічну таємницю РОДУ.

Різдво починається шостого січня після того, як засвітиться на небі перша зірка – cаме в цей час до спільної вечері сходяться не лише живі, але й душі тих, які відійшли в інші світи.

Після довгого зимового посту, Свята вечеря розпочинає цикл Різдвяних свят, які продовжуються аж до Водохреща: спочатку оживають прадавні коляди, які звучать до Василія (14 січня), щедрівки продовжують свято до Водохреща, а після Водосвяття впродовж трьох днів Різдво славлять по всій Україні.

Ідучи або їдучи на кутю до сивої бабусі чи мами з татом ви мимоволі переберете свою душу та думки: з чим я їду, який я іду – у родинному колі будуть розмови й про сім’ю, й про дітей, і про здобутки. Зазвичай туди сходяться всі сестри й брати, тож не хочеться виглядіти гіршим. Різдво – сімейне, родинне свято, куди чужих не запрошують, але обов’язково згадують душі тих, які уже відійшли у вирій – своїх предків, увесь свій рід. Така традиція наповнює свято таємничою силою роду і не тільки зміцнює сім’ю, але й дає можливість кожному усвідомити, що він відповідає не лише за себе, а й за увесь рід, в якому народився, який прийняв його душу. Дай Боже, щоб наші сім’ї не цуралися та не забували традицію згадування предків – варто шанувати і сивий волос, і старий тихенький голос: “до цих зморщок придивіться, станьте ближче, поклоніться”.

На Святий вечір завжди перебуваєш в дивнім настрої, ніби переповнюєшся чимось таємничим і священним.

Так повелося ще з давніх часів – підготовляє свято все сімейство, для кожного члена сім’ї у цей день знаходилася певна робота: старші діти підтримували живий вогонь для приготування вечері, хлопці допомагали батькові поратися з господарством, мати готувала 9-12 страв, дівчатка вчилися у матері: одна м’яла мак до куті, інші – ліпили вареники, перебирали гриби до юшки та сухофрукти до компоту…

Перед вечерею господар обходив свою садибу і обкурював ладаном хату, кошари, стайні аби відвадити від тварин злі сили; стелив сіно під стіл і при тім рикав, як корова, блеяв вівцею, ржав конем, свято віруючі, що після цього в господарстві не переведеться худоба.

Заносячи до хати надвечір сніп, господар промовляв до жони, ніби вперше бачив її:

-Дай Боже, здоров’я!

Вона відповідала:

-Помогай Біг, а що несеш?

- Злато, щоб увесь рік жили багато.

Після цього хрестився, віншував усіх хто був в хаті з щастям, здоров’ям, Святим вечором і родина сідала за святковий стіл.

В кожному селі, місті за багато століть з’явилися свої звичаї, примівки, страви та віншування. І добре, що є на нашій землі люди, які зберігають та популяризують народну пам’ять.

На Святвечір я завжди згадую і молюся за душу Володимира Івановича Шагала, який збагатив і відкрив не тільки для мене, а й для всіх киян загадковий світ вифлеємських звізд, різноманітних зірок, вертепів, шопок – традиційних різдвяних виробів, з якими колядувала Західна Україна.

Володимир Шагала подарував Національному музею народної архітектурі та побуту України дивовижну колекцію власноручно виготовлених різноманітних різдвяних прикрас і звичаєву різдвяну атрибутику в кількості 57 штук на зразок тих, що побутували в Галичині.

Моє знайомство з цією дивовижною людиною почалося з того, що він у жовтні 1991 року зателефонував у музей і запропонував у дар свої вироби.

Під кінець 1991 року я поїхала в наукову експедицію до Старосамбірського району – на той час пан Володимир проживав у селі Нижанковичі.

Народився Володимир Шагала у 1919 році у селі Клоковичі Перемишлянського повіту Львівського воєводства, там і закінчив початкову школу (нині це Польща). Після переселення в Україну працював у клубі художником-оформлювачем, потім художником на місцевій меблевій фабриці, а коли вийшов на пенсію, продовжив і поглибив своє улюблене заняття – записувати, зарисовувати та вивчати етнографічні пам’ятки рідного краю.

Володимир Шагала розповідав, що занотовувати почав дякуючи мамі, яка зимовими вечорами розповідала казки, які читала у книжках та самостійно складала. А коли її не стало, він по пам’яті записав 75 маминих казок.

На цьому його етнографічна збірка не скінчилася. Серед його записів є і опис рідного села, і тисяча архаїчних слів, є оповідки про історію навколишніх сіл та містечок, є старі вірування та гаївки, щедрівки, легенди та народні прислів’я.

У 87 нарисах В.Шагала розповідається про громадські шпихліри, традицію збору кропиви для виготовлення тканини, обжинкові обряди, фестинки (ігри) та флірти (забави молоді). Зібраний ним у різні роки різноманітний етнологічний матеріал систематизований і представлений у збірках: “Вогняний перстень”. “Судьби і долі деяких людей нашого краю”, “Як колись ми були пастухами”, “Колись зимою у селі”, “Визначні місця Старосамбірщини”, “З минулого побуту”. Володимир Іванович не оминув своєю увагою й коней та залишив після себе збірку “Все про коней”, де детально описав догляд за тваринами, розказав про їхню роль у сільській роботі, надав інформацію про коней на військовій службі, на дорозі, в українській пісні.

Він ретельно вивчав й млинарство, зафіксовуючи схеми роботи водяних млинів. Весь цей цінний матеріал сформований в окремих альбомах та зошитах за темами: “Млинарство”, “Назви частин колеса, воза, саней іншого сільськогосподарського інвентарю”. У наш час уже не довідаєшся про таку інформацію у селах – інформаторів немає.

Володимир Шагала надав детальний опис виготовлення віфлеємських звізд, залишив малюнки елементів звізд, вертепів, шопок, святкових павуків з соломи.

Маючи величезні знання та небайдужу художню душу, Володимир Шагала самостійно виготовив і подарував музею унікальні вироби звичаєвої різдвяної атрибутики. Коли я запропонувала закупити ці вироби, він серйозно відмовляв: “Ні, я дарую і хочу, щоб і Центральна Україна відродилася і заколядувала”.

Я в глибині душі була рада за такий подарунок і дуже боялася, щоб ніхто “не перейшов мені дорогу” – львівські музейники були зовсім поруч. Крім того, винила проблема перевезення експонатів – це був важкий 1991 рік, бензин, видавався лише на машини, якими підвозили хліб, та на швидку допомогу, а мені ці делікатні та крихкі речі треба було довезти музейним автобусом аж до Києва. Тиждень я випрошувала Самбірську і Старосамбірську міську Раду, щоб допомогла заправити наш автобус. І ось, на свято апостола Андрея Первозванного, я виїхала в дорогу. І треба було статися так, щоб під Львовом наш автобус поламався і його трактором притягли до міста Лева! Почали лагодити, а там – не мотор, а окремі деталі, складені з усіх музейних машин. Ледь відремонтували. Але все минулося – колекція Шагала потрапила до музейного фонду.

Починаючи з 1992 вироби Володимира Івановича декілька років підряд виставлялися в Києво – Могилянській академії, Музеї літератури, неодноразово займали центральне місце в експозиціях різних виставок, які відбувалися у музеях та виставкових галереях Києва.

Колекція Володимира Шагала стала зразком для виготовлення різдвяних зірок у Центральній Україні – багато народних колективів скопіювали різдвяну атрибутику для використання їх у своєму дійстві. І цього року його зірки, шопки, ляльковий вертеп зайняли чільне місце на виставці різдвяної атрибутики, яка проходить у Національному заповіднику “Софія Київська”.

Хотілось би звернути вашу увагу до вертепів та шопок, які були маловідомі на Наддніпрянщині, а більш побутували у Західних регіонах України

Подаровані шопки різного розміру і вигляду, є невеликі у вигляді хатки, яка по боках має ручки, з ними колядували дітки 7-10 років Її ще називають настільна – це була прикраса в хаті під час Різдвяних свят. Крім шопки діти ще носили в руках дзвіницю-гарбузик, невеликі зірки на 6-8 кутів і маски: коня, кобилойки та кози.

Шопою на Західній Україні називають господарчу будівлю, де знаходяться тварини під час холодної пори року, тому вона має вигляд хатки без дверей, дах викладено колосками, в глибині якої Різдво – народження маленького Ісуса і вирізані з паперу та розмальовані силуети Божої матері, немовляти Ісуса, Йосипа, пастирів, трьох царів, тварин.

Великі шопки мають вигляд триярусних храмів зі сценою на першому поверсі, де був встановлений дерев’яний кружок, який обертався за допомогою корби, а на ньому були наклеєні картонні зображення: пастирі, три царі, вівці, корови, ангели, які рухаються навколо народженого маля – Різдва. Це однорядні або дворядні конструкції з круглим ходом ляльок.

Вертеп подібний формою до шопок, але на “сцену” виставляли 20 ляльок: цар Ірод, смерть, чорт, парубок, воїн, пророк, ангел, жид, ціпак Клим, чарівниця, піяк, теща, дівчина, циганка, веселий оповідач, які сповіщають господарям дому про народження Ісуса. Театралізований різдвяний вертеп відбувався довільною або віршованою мовою.

В колекції Володимира Шагала є різдвяні прикраси, якими прибирали хату на Різдвяні свята: три павуки та їжак, і величезна кількість різноманітних за розміром та оздобленням вифлеємських зірок, звізд, які відзначаються багатою декоративністю. Зірки та звізди зроблені з паперу і тримаються на дерев’яних каркасах. Вони оздоблені декоративним малюванням та паперовими кутасами. Найбільша в діаметрі зірка сягає 1м 30см. Володимир Іванович розповідав, що інколи звізда мала до 50 рогів з паперовими кутасами.

Каркас для великої ЗВІЗДИ, яка буває на багато рогів складається з двох обручів, на ободі яких пропалюють отвори і закладають туди роги (кути). Всередині звізди є валок на який встановлюють свічку. Передня стінка звізди має чотири перехрестя, які утворюють вісім рівних частин, усі даталі скріплюють клеєм або тоненьким дротиком. До кінців рогів прив’язують нарізаний папір – кутаси. А потім все обклеюють папером, оздоблюють.

Зірки і звізди великих розмірів (з ними ходили в коляду старші хлопці і дорослі чоловіки) мали всередині валок, на який кріпилися по дві свічки – їх запалювали під вечір. Коли під час ходи каркас повертався корбою навколо свічок, відбувалося диво: звізда, обертаючись, світилася різнокольоровими барвам. Передня частина у зірки називається небо, вона оздоблена паперовими різнобарвними зірками, місяцем та ангелами.

Кобилойку вирізали з дошки у вигляді голови коня, гриву робили з конопляних волокона пізніше – з паперу. Прив’язували її до пояса, це як правило було атрибутом перевдягненого козака. На Різдвяні свята старші хлопці ходили “з кобилойкою” до рідних та знайомих колядувати, щедрувати.

Все ця різдвяна краса виготовлена однією людиною з паперу, соломи, тоненьких дерев’яних рейок, колосків. Такий матеріал завжди можна знайти не тільки в селі, а й за бажанням, у місті. Дивишся на зроблені ним речі і відчуваєш, скільки любові та знань вкладено цим чоловіком у кожен предмет. Колись Володимир Шагала мені сказав: “В місто їдуть люди за грошима, а в село – за розумом” – і я цьому вірю.

Володимир Іванович Шагала давно пішов у вирій, а його безцінна колекція продовжує дивувати своєю довершеністю та розмаїттям.

Я пишу свої спогади на передодні Різдвяних свят і хочу, щоб і ви полюбили українську різдвяну атрибутику, помилувалися народним мистецтвом та пом’янули пана Володимира за його безцінний внесок в культурне відродження України.

Євгенія Гайова

Національний музей народної архітектури та побуту України м.Київ

Свято Різдва в Пирогово

   7 січня 2015 року в Національний музей народної архітектури та побуту України відбудеться захід «Свято Різдва».

 

Свято розпочнеться в експозиції «Середня Наддніпрянщина» в церкві Св. Архистратига Михаїла святковою літургією.(Початок о 10.00)

Після святкової служби учасники дійства о 12.00 збираються у дворі церкви Св. Параскеви. Гостей музею привітає священик.   

                     Після цього відбудеться святкове гуляння, розваги, виступити  

           фольклорних    колективів.

              Гості Свята зможуть прийняти  участь у різноманітних забавах та конкурсах, станцювати під запальні українські мотиви, покататися на конях, посмакувати смачними стравами української кухні та просто весело провести час у компанії із друзями.

Приходьте відпочити разом із сім’єю та друзями !

Вартість квитків:

-       30 грн - дорослі;

-       15 грн - школярі, студенти та пенсіонери;

-       безкоштовно - діти до 7 років.

 

Запрошуємо Вас відсвяткувати разом з нами Різдво за давньою традицією.

Свято триватиме з 12.00 до 16.00.


Cвятий Миколай запрошує в гості до музею в Пирогові


Всі знають, що в ніч на 19 грудня кожний чемний маленький українець отримає подарунок від доброго святого Миколая.

Діти, чекаючи подарунки, чатують свого любимого святого. Але святі люди – мудрі люди. Вони знають, що добрі справи роблять тихо, без свідків, тому, перед своїм приходом, святий Миколай запускає поперед себе дрімоту – діти засинають, а ранком знаходять подарунки під подушкою, під ліжком, в чобітках та в шкарпетках так і не зустрівшись зі святим.

Сам же святий Миколай, зробивши добрі справи, йде відпочивати у свою оселю. Цієї зими він вибрав собі хатинку в етнографічному селі , в українській стародавній хаті під справжньою стріхою.

Якщо ви хочете поспілкуватися зі святим Миколаєм, потрапити у різдвяну казку – запрошуємо до музею в Пирогові!

З 19 грудня до кінця зимових канікул вас чекає зимова мандрівка українським селом, спілкування зі святим Миколая, різдвяні вироби майстрів, вікторини та майстер-класи у дивовижному куточку Києва – в музеї просто неба.

Зима – це пора року, коли здійснюються всі мрії та бажання!
Подаруйте своїм дітям зустріч з дивом! 
Беріть санчата, лижі, рукавички, шапки, шари і, гайда у музей на свіже повітря, на зустріч з казкою!

З зимовими святами вас, українці!

З новими надіями і з новими бажаннями!
Все буде добре!

Вхід до музею залишився незмінний - від 5 до 30 грн.

Тел. для довідок: (044) 526-24-16

Праздник школьника

27-28 сентября 2014 года приглашаем посетить Национальный музей народной архитектуры и быта Украины и принять участие в  «Празднике школьника".

В последние выходные сентября  маленьких гостей Музея и их родителей ждет интересная, веселая и познавательная программа: выступления детских  коллективов и солистов, бандуристов,  чтецов, интересные конкурсы с призами, мастер-классы по гончарству,  кукурузо- та соломоплетению, изготовление куклы-мотанки, роспись печенья и др. (с 11.00 до 17.00)

Кроме того, гости праздника смогут присоединиться к сбору средств для нужд наших военных и нарисовать рисунки для бойцов Добровольческого  батальйона специального назначения "Азов".(  с 11.00 до 15.00)

На протяжении двух дней праздника будет работать ярмарочная площадка. где  можно будет приобрести игрушки у народных мастеров из Киева и Киевской области, детскую литературу отечественных издательств. 

Ученики Детской художественной школи №9 Голосеевского района г. Киева представят выставку своих художественных работ.

Место проведения празника: ярмарочное поле.

27-28 сентября 2014 года в 15.00 состоится передача рисунков представителям Добровольческого батальйона специального назначения "Азов" и  награждения учасников мероприятия.

Как добраться в музей. 

В Музей ходит следующий транспорт: 

11 троллейбус от Метро Выставочный центр в Национальный музей народной архитектуры и быта Украины (от трассы еще где 1км) 

496 (маршрутка) пл. Лукьяновская - ул.Артема- ул.Вячеслава Черновола - 

пр. Воздухофлотский - пл. Соломянська- пр. Воздухофлотсьий - 

пл. Севастопольская - Кольцевая дорога - Одесская пл. - Ул. Академика Заболотного 

458 (маршрутка) Железнодорожный вокзал- Метро Виставковий центр - Музей

 

«День Батька» у Музеї в Пирогові

21 вересня 2014 року о 13-00 у Національному музей народної архітектури та побуту України відбудеться захід «День Батька».

Всенародний День Батька в незалежній Україні ще порівняно молоде свято - його затвердили лише 18-го вересня 2009-го року за рішенням Всеукраїнського громадського комітету за підтримки сім'ї та відповідального батьківства. 

Цього року Музей вперше долучається до цього свята і запрошує киян та гостей міста привітати своїх татусь у затишному місці Києва – у Музеї в Пирогові! 

Під час святкування відбудеться концертна програма за участю аматорських та фольклорних колективів: «Лісова пісня», «ТеРРа», фольклорний колектив «Зілля» та інші музикальні групи, які виступатимуть з військо-патріотичними піснями.

Музей впродовж місяця проводить низку акцій спільно з мистецько-просвітницькою духовно-патріотичною програмою «Кордони наші вкаже пісня». 

Головна мета заходів – підтримка наших воїнів - учасників АТО. 

Для дітей під час заходу проводитимуться цікаві майстер-класи, стрільба з лука, прогулянка на конях. Відбудеться конкурс малюнка на асфальті та інші розважальні конкурси та програми.
Свято проходитиме з 13-00 до 17-00.

Запрошуємо до музею!

Вартість вхідних квитків: 

Дорослі – 30 грн.

Школярі, студенти – 15 грн.

Як добратися.

До Музею ходить наступний транспорт:
11 тролейбус: від м. Виставковий центр до Національного музею народної архітектури та побуту України ( від траси ще десь 1км)
496 (маршрутка) пл. Лукянівська- вул. Артема -вул. Вячеслава Черновола - пр. Воздухофлотський - пл. Соломянська- пр. Воздухофлотсьий - пл. Севастопільска - Кільцева дорога - Одеська пл. - вул. АКАДЕМіКА ЗАБОЛОТНОГО 

458 (маршрутка) Залізничний вокзал- м.Виставковий центр - Музей 
Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая