Дати свободу Тимошенко може тільки Ющенко.

Прочитала блог Мустафи Наєма «С каких ринков начинал Виктор Медведчук» на Українській Правді. Оскільки, через політику сегрегації редакції УП, блог там не маю, відписую на блозі «Кореспондента».

На мою думку,  Мустафа – один із кращих українських журналістів. Його найбільша перевага - він зазвичай глибоко експертний і компетентний. На відміну, від багатьох колег, що замість компетентності демонструють емоційність, легко перетворюючи об»єктивне на суб»єктивне.

Мустафа Наєм пише: «В целом я с господином Медведчуком согласен. Я не фанат Юлии Тимошенко, но сегодняшние нападки Виктора Ющенко выглядят не по-джентльменски, грубо, а иногда и совсем некрасиво. Считаю, что политик в статусе бывшего президента не должен опускаться до выяснения отношений и плевков в спину своим осужденными оппонентам.»

Мустафа, це дуже емоційна оцінка! Якби мова не йшла про політику, а про стосунки двох звичайних людей – чоловіка та жінки – хай, навіть, опонентів, тоді закид про «не-джентельмена» – приймається.

Коли мова йде про політичного діяча, яка популізмом і брехнею завела пів-країни у це місце, де ми є, я би не шукала в політичних заявах Віктора Ющенка градус чоловічого або жіночого, або дефіцит гарного виховання.

На жаль, брехня Юлії Тимошенко коштувала країні демократії. Величезна помилка та поверховість, оцінювати протистояння Ющенко та Тимошенко, як особисту нелюбов, ревнощі чи суперництво. Це був конфлікт ідейних цінностей. Юлія Тимошенко свідомо і послідовно знищувала Президента Ющенка з 2005 року. Зі штабу БЮТ виходили найбільші провокації, брали початок усі політичні скандали і гучні викриття команди Віктора Ющенка. Наголошую, в меншій мірі з Партії Регіонів і комуністів… Один бютівець років зо два тому весело мені похвалився, як особистим дотепом, що образливе прізвисько «пасічник» його копірайт -2005… На моє здивоване питання: «навіщо ви це робили? Ви ж були соратниками?!!!» Почула відповідь, як з анекдоту: «ну, не любили ми єго …»

У цій відповіді дуже багато людського та особистого. І це малесенький епізод з історії «щирого» ставлення біло-сердечних побратимів, мілкий бриз.

Хто-небудь тоді зважував, що такі веселі дотепи, дошкульна критика, безкінечні політичні інтриги перетворяться на такий коктейль Молотова, який блискавично знесе нас в СРСР? Юлія Тимошенко опиниться за гратами, а Віктор Ющенко завершить президентську каденцію із 6% рейтингу.

І сьогодні, коли головні опозиціонери несуть на прапорі обличчя красивої жінки за гратами, найменше думаючи про її визволення і життя, заробляючи на цьому красивому обличчі свої відсотки рейтингів, журналісти продовжують критикувати Ющенка за те, що він говорить правду.

Ющенко говорить правду, яку мають знати українці. Він зараз дає політичну оцінку і розкриває епізоди реальної української політики. Прохання Тимошенко влаштувати Медведчука на роботу в український Уряд – дуже важлива деталь в політичному портреті цієї красивої жінки.

 Нашарування політичної брехні давно вже перекрили всі можливі канали інформації. Пряме апелювання до людей – це єдине, що залишається у кожної нормальної української людини. І в цій ситуації плутати особисте з політичним видається легковажним.

Юлію Тимошенко за економічний злочин судили політичним судом, назвемо – судилищем, що неприпустимо для демократичного світу. І це – достеменний факт. А коли, журналісти називають Юлію Тимошенко політичним конкурентом Віктора Ющенка, і, натомість, хочуть почути від Президента Ющенка людську відповідь про жінку – це підміна понять. І це –  теж достеменний факт.

Мустафа, хто із притомних журналістів не розумів, що Янукович і Тимошенко – це однаково погано? І хто з них не розумів, що Ющенко – з них кращий? І твоєму синові, і моїм дітям, і тобі, і мені, і нашим колегам, і мільйонам українців було би краще жити в Україні Ющенка… Хіба це не було зрозуміло?

І за Україну Януковича ми несемо спільну відповідальність.

Це не мій суб»єктивний висновок, так думають люди. Таксист з Коломиї, який віз мене на минулому тижні дуже чітко сказав: в українського народу є дві біди – влада і журналісти.

І останнє. Випустити Тимошенко на волю може тільки Ющенко. Бо – він єдиний український політик, непідконтрольний Кремлю. Дати свободу Тимошенко може лише демократія, а значить – Ющенко. Всі інші політики - дотепні політичні кар'єристи або цинічні везунчики…