що йому запам'яталися, решта була ви­падковим набором літер. Що було далі? ...Чим більше спостерігав Роман Турин за вуличним малярем, тим біль­ше дивувався. Винятковій інтуїції ху­дожника, вдало дібраним кольорам, майстерно збудованій композиції. А також сміливості, експресії, творчому переосмисленню дійсності. Але було й те, чого не висловиш словами, і воно так вабило, так затягувало в Никифоровий світ. Вирішено. Це мають побачити у Львові його друзі, зрештою, це мають побачити...

Читати далі...

Оскільки малий Епіфан спілкував­ся здебільшого із глухонімою мамою, то так і не навчився розмовляти як слід. Правда, пізніше, коли Роман Ту­рин потоваришував з Епіфаном Дров-няком, побачив, що, хоч той і неви­разно говорить, з ним цілком можна порозумітися. Поступово у львівського художника вималювалася уся невесела картина життя Дровняка, або, як його здебільшого називали, Никифора. Поважні криничани вважали його, як тепер кажуть, бомжем, великим диваком (а про­стіше — трохи вар'ятом) ...

Читати далі...

Казкова і реальна Никифорова Криниця Дорогою до Кракова — польської туристичної Мекки — український мандрівник може заїхати в містечко Криниця Малопольського воєводства. Це не лише відомий бальнеологічний та гірськолижний курорт. Про Криницю знають в усьому світі завдяки геніальному художнику-примітивісту Никифору, чий музей вартує відвідати кожному гостеві містечка. Адже життя митця, про яке розповідають тутешні експонати, не менш дивовижне, ніж його картини. Наївність і геніальність —...

Читати далі...

Зниклий край Отже, нарешті ви на фестивалі. Як і на всіх фольклорних імпрезах, побачите тут народні танці, почуєте пісні та вірші. Коли на небі спалахнуть зорі, а на ватряному полі заіскряться вогнища, почнеться молодіжна забава. Але танцювати підуть усі. Бо всі лемки тут чуються молодими. І — аж до ранку! Буде багато жартів та веселощів — у цьому лемки чимось нагадують габровців: не можуть вони жити без дотепного слова. Та на лемківських акціях завжди є хвилина мовчання, завжди поруч...

Читати далі...

Серцю близький Бескид Низький Часом навіть дивно, як багато всього ми знаємо. Знаємо, як правильно курити кальян, як танцювати танець живота, їсти паличками, драпірувати індійське сарі... Стільки цікавого можемо розповісти одне одному про бушменів, мексиканців, чукчів, папуасів. Значно важче доводиться, коли розмова заходить про те, що поряд. Наприклад, про Лемківщину. Що не кажіть, а про Китай ми знаємо значно більше. Але починати ніколи не пізно. Для початку можна податись у містечко ...

Читати далі...

Наукова конференція на Лемківщині (себто в Польщі). Автор Б, Гук, журналіст найбільшої україномовної польської газети "Наше слово" критично відгукується... зрештою, самі прочитайте, про що... http://www.facebook.com/note.php?note_id=151927244851741&id=100000002682287

Жарти словацьких русинів http://www.rusyn.sk/index.php?ID=4797

Карти --- мапи, різні-прерізні http://www.facebook.com/album.php?aid=38220&id=100000002682287&comments=

Публікація про притчу во язицех ---- отця Сидора, русинського діяча на Закарпатті. На мою думку, одне із завдань отця --- дискредитувати русинів, інше --- внести розбрат, заколот, нестабільність. Мені дуже шкода, що так є.http://www.umoloda.kiev.ua/number/1285/180/45461/

Цю мою статтю пролемків було опубліковано у журналі „Terra Ukrainiana”.Журнал протягнув недовго, здається, вийшло лише два чи три номери. У 1904 р. ІванФранко писав про лемків: “Ця стійка історично і етнографічно група досізалишається загадкою. Повне дослідження її території є настійною вимогоюетнографічної науки…”. Проминулі сто років нічого не змінили в цих словах. Найзахіднішаукраїнська етногрупа – лемки – і далі залишається загадкою. Пересічнийукраїнець часто нічогісінько не знає...

Читати далі...