Луцьк, частина 1.

Мабуть, здавалось би... звичайнісіньке містечко... перепрошую, місто. нічого цікавого. будинки, транспорт, люди... та якщо придивитись... це дуже цікаве місто. шкода, що в мене було так мало часу, аби познайомитись з ним. але... навіть того часу, що я провела у цьому казковому краї, вистачило, аби отримати масу приємних емоцій. якими, власне, й хочу поділитись із вами, мої друзі. отож, подорож моя пов'язана була з тим, щоб побачити славетний замок Любарта у м. Луцьк. на щастя, часу вистачило й на ще одне цікаве місце, а саме будинок скульптур. хочеться розмістити кілька фото аби ви краще мене зрозуміли, та це буде в іншій частині мого репортажу.
А зараз, хотілось би дещо розповісти з історії про замок Любарта...

Отже, розпочну. Луцький Верхній замок — своєрідна історико-архітектурна емблема Луцька. Він добре зберігся і зараз реставрований. В народі, а подекуди і в краєзнавчій літературі цей замок називають Любартовим — за Ім'ям литовсько-волинського князя Любарта, який одружився з волинською князівною Бушею і якому 1340 року дісталася Волинь. Цей замок є одним з найбільших і найдавніших в Україні. Побудований в основному останнім великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340–1385 роках, він, разом з примикаючим Окольним замком, служив столичною резиденцією уряду і глави держави. Саме роль останньої столиці Галицько-Волинської держави, cпадкоємиці Київської Русі, робить цей замок відмінним від усіх замків України. У свій час він також вважався фортифікаційною пам’яткою старовини Литви, Польщі і Росії. Після смерті Вітовта польський король спробував оволодіти луцькою твердинею, а через неї і всією Волинню. Проте в час короткої, але жорстокої і кровопролитної Луцької війни 1431 року страж Волині витримав понад місячну облогу й руйнівні штурми польського війська та відстояв незалежність краю. Зміщений з великокнязівського столу в Литві, Свидригайло як альтернативу обрав Луцький замок, розбудувавши тут свою резиденцію автономної держави за литовським зразком.
Впродовж багатьох віків тут діяв крайовий уряд і соборний крилос Луцько-Острозької єпископії, збиралися сейми і станові суди волинської шляхти. Знаменита замкова канцелярія створила і зберегла для України півтора мільйони документів з її історії. Через цю школу адміністративного управління пройшла плеяда визначних громадських і державних діячів, серед яких був і гетьман України Іван Виговський.
Сьогоднішній архітектурний комплекс Луцького Верхнього замку включає в себе В’їздову, Владичу та Стирову башти, сполучені мурами, будинок шляхетських судів XVIІІ ст., повітову скарбницю поч. ХІХ ст., а також археологічні залишки собору Івана Богослова ХІІ ст. та князівського палацу XІV–XVI ст.
В замку, на фундаментах князівського палацу, який примикав до В’їздової башти, останнім луцьким старостою Ю.Чарторийським був зведений будинок повітової канцелярії і шляхетських судів. Нині в ньому розмістився художній музей відділ Волинського краєзнавчого музею.
Посередині замкового двору від давньоруських часів існувала соборна церква Івана Богослова. В ній захоронені луцькі князі та єпископи, серед них і будівничий замку Дмитро-Любарт. Зараз над розкритими археологами мурами древньої святині, що 600 літ була духовною столицею східної Волині, споруджено павільйон, в якому планується створення музею.
Будиночок з колонами – повітова скарбниця військового відомства – постав на місці двору владики у 1807 році і нині пристосований під виставки приватних колекцій.
За повітовою скарбницею розташована Владича башта, утримувана в давні часи на кошти владики, від чого і одержала відповідну назву. В ній окрім експозиції замкового арсеналу можна відвідати і єдиний в Україні музей дзвонів.
Під муром, що змикає Владичу і Стирову башти, знаходиться досить великий підвал, в якому зберігались запаси продуктів на випадок облоги замку.
Стирова башта використовувалась замковою канцелярією і архівом, тож, власне, завдяки їй збережено півтора мільйони документів в так званих гродських книгах. Підвальний поверх вежі служив в’язницею для засуджених до страти. В ній провів останні дні свого життя поет і громадський діяч XVIІ – початку XVIІІ ст. Данило Братковський (до речі, по дорозі до замку, є вулиця, названа в його честь. там мені також пощастило сфотографуватися!).
Майбутнє національного пам’ятника архітектури України – Луцького замку – бачиться дирекції Луцького державного історико-культурного заповідника у відновленні його історичного архітектурного образу шляхом дальшої реставрації та показу функцій через музеєфікацію замкових об’єктів.