Ужгород славиться не тільки замками... :)
- 04.01.11, 10:00
- Любителі подорожувати
Так, так, саме так, друзі! Славне місто Ужгород славиться ще й музеями!
І ось хочу розповісти про один з них - унікальну корчму-музей "ДЕЦА У НОТАРЯ"!
І для початку, як завжди, невеличкий екскурс з історії закладу... 
Отже, 1 лютого 1995 року відкрилась корчма-музей "Деца у нотаря", як ресторан етнографічного спрямування, перший на Закарпатті, а в Україні — другий. Автором ідеї та засновником музею-корчми став приватний підприємець Павло Чучка, котрий ще в 1973 році останній під Києвом побачив корчму "Хата Карася", "сфотографував" її очима і через роки трансформував побачене у власний ресторанний етноваріант — "Деца у нотаря". Засновнику вірилося, що в середині 90-х років на фоні ще не закритих "Вишеньок", "Ромашок", "Шайб" корчма-музей справить на загал приємне враження. Тому вже й назвою треба було створити ефект притягальності до свого культурно-розважального закладу на окраїні Ужгорода. В назві, як сказав один із відвідувачів, багато незрозумілого, але "вона бадьорить".
Перекласти її з русинської говірки можна, як "Сто грам у війта", чи "Сто грамів у нотаріуса". 
Хоча в назви є й історичне підгрунтя. 
Будинок, де розмістився ресторан після свого народження, збудували угорці в 1940 році, знаходився тут так званий "нотарський уряд", який займався планомірною мадяризацією місцевого населення. Батько Павла Чучки, тепер відомий у світі професор-мовознавець, повз цей нотарський уряд ходив із рідного села Баранинці до школи в Ужгороді. Тут жив у парку великий королівський олень, якому майбутній татко засновника корчми-музею давав свої сніданки. Відтак у цьому будинку совдепівські структури міняли одна одну, поки будинок не прийшов в аварійний стан. Його й викупив за значну суму П.Чучка під оренду. Втім, ці нюанси для туриста неважливі... 
З інтересу до незвичного інтер’єру тут почали збиратись і молоді люди, і старші, які пам’ятали старі закарпатські інтер’єри.
Колись в лади жінкам замолоду складали посаг, а чоловіки змалку тримали там свою шкільну форму, книжки, інші необхідні речі, дорослі — гроші, сигарети, документи. Словом, різними подібними атрибутами було створено враження повної автентичності "Деци у нотаря". Освоювався пустир ресторанної території під гаслом: "Дурні в "Децу" не приходять!". 
Справді, інтер'єр "Деци" вражає своїми цікавинками.
Наприклад, сатиричний цвинтар
... А ще перероблена галерея відомих картин, Івасики-вогнегасики, які пісяють пивом, зачакловані ключі від туалетів, які затято не хочуть зніматися з гвіздка в час, коли дуже хочеться, різні кабінки типу "для жінок, які відчувають себе чоловіками", "для жінок, які відчувають себе незайманими" тощо. 
У корчмі-музеї витримане оптимальне співвідношення кількості посадочних місць, затишних кутків у туалетах, конфорок на кухні, парковочних місць для автомобілістів. Цей баланс тут постійно відстежується, щоб у відвідувача не виникало враження стисненості іншими відвідувачами, аби він почував себе вільно й невимушено. Крім цього, це сприяє оперативності роботи, активній пропускній здатності корчми-музею. Остання на сьогодні відповідає всім сучасним вимогам. Нині в ресторані — 500 посадочних місць.
За годину легко й граціозно обслуговуються 100-150 чоловік. Тут ніхто не дихає тобі в потилицю, що створює враження перебування на пікніку десь на природі.
Для тих, хто хоче більше видимого диму і вогню, передбачений "Бограч-бар". Там постійно горить, димить і апетитно кипить, а ще весь час носять сливовицю. :)) Бограч з котла можна самому набрати, а офіціант принесе все інше.
Кажуть, прийшовши в "Децу у нотаря" турист плаче тричі: перший раз з жалю, чому він не побував тут раніше; вдруге - коли забув узяти із собою фотоапарат; а втретє - від болю, що так швидко потрібно повертатися додому.
і це дісно так!!! Добре, що мені пощастило не плакати принаймні з одного приводу - фотоапарат таки я взяла з собою . Тому пропоную до вашої уваги дивовижні фото з цього чудернацького музею-корчми: http://photo.i.ua/user/497042/231264/ Мушу зазначити, що тут насправді дуже приємна атмосфера. Можна і попоїсти смачно, до того ж за нормальними цінами, і щось нове побачити, а також дізнатися про всі характерні особливості пречудового міста Ужгорода, та й Закарпаття в цілому. Все це робиться легко, непомітно й весело. Тут усе неймовірне, жартівливе, піднімає настрій, починаючи з табличок на вході, і закінчуючи вмістом меню
... До речі, з офіціантами краще спілкуватися обережніше - кожна друга фраза може виявитись жартом
.Що ж, на цьому я мабуть завершу свою розповідь:)
Єх, хочеться тут побувати ще, і ще, і ще...
Отож, рекомендую пакувати речі, і... гайда!!!
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
7
Коментарі
Соняшний
110.01.11, 23:46
Ото і біда, що на окраїні... Не вдалося там побувати...
Але ж життя не закінчується... 
Дякую за цікаву розповідь! 
Gennadiy60
211.01.11, 07:47
Yanina-Kiev
311.01.11, 09:26
були, бачили, сподобалось
Lara KB
411.01.11, 11:55Відповідь на 1 від Соняшний
Lara KB
511.01.11, 11:55
дякую за коментарі.
Гість: ikra006
616.09.13, 15:42
сонечко, пізнавально та дуже цікаво, написано захоплюючо-класно, хочеться відразу на маршрутку і особисто все побачити, зрозуміло, що із автором статті))))))))))))))