На стене — рисованный портрет сумского сахарного магната и мецената ХІХ в. Ивана Харитоненко.

— Когда-то висел портрет Ющенко, — рассказывает на русском городской глава Геннадий Минаев, 49 лет. — Но в 2009-м мне подарили портрет строителя нашего города. Как говорит молодежь, это в тренде философии местного самоуправления.

Подходит к большой карте Сум, которая на соседней стене. Ручкой показывает проблемные зоны города. Жалуется, что поскольку центральная власть не позволяет поднимать тарифы на воду, из-за аварийного состояния очистительных сооружений город "живет на пороховой бочке".

— В 2010-м государство отняло право менять тариф, — говорит Геннадий Михайлович. — Мы поднимали его в 2006-м и 2008-м — люди меня не расстреляли. А мы дважды выводили водоканал на прибыльность, вкладывали большие деньги в реконструкцию насосов, ставили энергосберегающие насосы на водозаборах в скважинах внутри, на глубине. Сейчас тариф — 5,01 гривни за кубометр, а должен быть 7,12. После поднятия каждому жителю Сум пришлось бы "переплатить" 6 гривен в месяц — это бутылка плохого пива. А проблему водоканала решили бы, — возвращается к столу, на чистых листах схематически рисует карту Сум и продолжает: — Город почти пополам делит река Псел. Очистительные сооружения у нас здесь — за городом, — рисует квадратик и трубопровод, который проложен через Сумы. — А все стоки сходятся в район Центрального рынка. Здесь были аварии, и теперь нужно менять центральный коллектор. Вот она, наибольшая проблема Сум, стоимостью 15,9 миллиона гривен.

Еще 5 минут рисует план города, рассказывает о его проблемах.

До того, как стать мэром, вы были предпринимателем и общественным активистом. Ваше мировоззрение сильно изменилось с того времени?

— Находиться внутри власти и вне ее — это два мировоззрения. Наше государство работает по принципам, которые не создают базу для построения гражданского общества. Две трети безразличны к тому, что творится вокруг. Большинство стучат в закрытые двери позади себя, — отводит руку назад и повышает голос, — в надежде на то, что там остался Советский Союз. В котором не нужно отвечать за себя, детей, работу и дом. Люди до сих пор стремятся найти аналог горкома партии, куда можно пожаловаться.

Проблема в нашей ментальности?

— В 2009 году я отдыхал в Юрмале, общался с тамошним мэром. Спросил, как тот решает проблему ремонта лифтов. Он сначала не понял вопрос. А потом: "Геннадий, я не имею отношения к лифтам в многоэтажках. Не знаю даже, как они их ремонтируют. Это — частная собственность частных лиц". Я часто повторяю эту его фразу.

У наших людей отсутствует стремление заботиться о чем-то за пределами их квартиры. Это — главное, что не дает Украине развиваться.

Почему мы не пошли путем Латвии? Что там сделали такого, чего мы не смогли?

— В 1994-м там к власти пришло "правительство смертников", которое решило, что за пять лет государственного жилищного фонда не будет. Сказали людям: создавайте объединения совладельцев домов, берите их на баланс и обслуживайте сами. Потому что государство никогда не будет иметь достаточно денег, чтобы отремонтировать крышу или трубы в подвале дома, в котором все приватизировано. Тем, кто до 1 января 1999-го ОСМД не создал, — принудительно перевели жилищный фонд на баланс управленческих компаний.

А дальше в Риге произошла серьезная миграция населения. Раньше богатые и бедные имели квартиры рядом. А после реформы, например, есть 5-этажка в центре Риги, — Минаев рисует на листе дом, делит на квадраты-"квартиры". — ОСМД установило плату за обслуживание в 4 лата за квадратный метр. В одной квартире живет бабушка, которая столько платить не может. Ей и говорят: "Бабуля, милая, вызывай детей и внуков, продавай квартиру за 50 тысяч латов, покупай такое же по размеру жилье на окраине Риги за 5 тысяч латов, а на остальное живи". А у нас бизнесмен с доходом 50 тысяч гривен на месяц живет рядом с пенсионером, который получает 2 тысячи. Они не могут нормально сосуществовать в одном подъезде..

Ни один украинский Кабмин не был похож на "правительство смертников". Как реально изменить ситуацию?

— Трудно сказать. Кучма искусно применял политику многовекторности. Но с 2005-го она заменилась "многошараханьем". Никак четко не скажем, куда идем. Если в Евросоюз, то нужно просто повторить шаги, которые прошли Польша или страны Балтии. Я когда-то в шутку сказал: "Выберите меня президентом, и моя программа будет содержать один пункт. Я еду в Латвию с флешкой, — поднимает руку с воображаемой флешкой, динамично жестикулирует. — Беру все их законы, в частности относительно социальной защиты и заботы о ветеранах, и говорю: через пять лет мы будем иметь эти законы. Готовьтесь".

Если же мы идем в Таможенный союз, то это будет только звучать красиво — "Муниципальное образование город Сумы Юго-Западного Федерального округа", но не больше.

В чем преимущество латвийских и в целом европейских законов?

— Их главный принцип: человек осознает ответственность за собственную судьбу. Государство не должно вести гражданина от рождения до смерти, как в СССР. Должно создать общество равных возможностей, а не общество бездельников и людей, которые топчутся на бирже труда, получая помощь за нежелание работать,

— Также законы должны способствовать бизнесу. Хотя в Украине инфраструктура для него очень слабая. Например, две недели назад у нас были инвесторы из Италии. Мы предоставили им идеальные условия, даже землю в аренду бесплатно выделяли. Но в конечном  итоге они сказали: "Мы к вам больше не приедем". — "Почему?" — К вам невозможно доехать!".

В чем украинцам видеть перспективу?

— Советую всем, кто младше 35 лет, уезжать из страны. Здесь нет никаких перспектив. Проанализировав движение страны после оранжевой революции, вижу нежелание политической элиты что-либо менять. Украина — для старых, для таких, как я. Мы будем доживать здесь и пытаться что-то сохранить.

Каковы негативные сценарии для Украины?

— Возвращение в Советский Союз. Это единственная реальная дорожная карта, которую пытаются воплотить. Вот я и говорю: все, кто хочет жить в нормальной демократической стране, где каждый отвечает за себя, должны ухать отсюда.

Однако развивать страну нужно. Как это делать на региональном уровне, скажем, в Сумах?

— Недавно мы создали группу по подготовке стратегического плана развития до 2025 года. Должны выяснить: в каком направлении двигаться. То есть, оставить ли город зеленым или сделать промышленным? Что делать с машиностроительными предприятиями, с химпромом? — рисует на листах возможные варианты. — Нужно провести мощную серию фокус-групп, круглых столов. Это довольно трудно. Кроме того, есть и государственные условия, которые могут стать барьером на пути пожеланий общества.

Многие жалуются на то, что местная власть ограничена в своих правах.

— Если бы хоть не забирали то, что есть. Начала это еще Юлия Владимировна, а теперь это успешно продолжается. В европейских государствах или США общинам оставляют не менее двух третей собранных налогов. И это правильно. На территории Сум в прошлом году собранно 2,4 миллиарда гривен всех налогов. Бюджет же города — миллиард. Мне бы еще 600 миллионов, чтобы как в США, я бы Сумы привел в порядок и очень быстро. А 0,8 миллиарда забирайте на пенсии, армию, милицию, содержание Верховной Рады, в конце концов.

Что еще можно сделать, чтобы Украина пошла европейским путем, а не советским?

— Украину спасут или погубят олигархи. Если они поймут, что объединение с Россией приведет к их гибели, то потянут нас в Европу. А иначе их съедят. Имею в виду Ахметова, Коломойского, Пинчука, Фирташа и всех по списку "Форбса".

Как они могут это сделать?

— Почувствовав опасность их поглощения российскими олигархами — а там олигархи государственные. Наши богачи должны объединить усилия, в первую очередь политические, и сделать так, чтобы наконец было принято решение: "Все, идем в Европу".

Нужно двигаться туда, даже невзирая на рынок, который мы вроде бы имеем в России. Никуда тот рынок не денется. Если мы делаем лучший сыр в СНГ, то они его будут покупать. Есть же что-то нужно. Было, что Россия блокировала наш сыр. Но фигушки вам, он тогда в России исчез. И ничего, начали опять покупать пирятинский.

Власть и сейчас говорит, что мы идем в Европу.

— Не заявления нужны, а законы. Не можем мы быть европейской страной, имея кодекс ЖКХ советского образца! — повышает голос..

Не может ли этот процесс пойти снизу?

— Нет. Был шанс в 2004 году. Но потом начался 2005-й — Тимошенко, Ющенко. Декларации одни, а действия другие.

То есть, массовые протесты такого масштаба в Украине уже невозможны?

— Народ уже никуда не пойдет. В ближайшие десятилетия — точно. Меня, например, трактором ни на один Майдан не затянешь.

На работе хранит оранжевый флаг

Геннадий Минаев родился в России в селе Большое Городище Белгородской области, что на границе с Украиной. Учился в Харьковском политехническом институте на инженера-исследователя. В 1994-м возглавил предприятие "Компьютерные информационные технологии". Через 10 лет передал его жене. Объясняет: бизнес для него — пройденный этап.

Янукович, Азаров і правлячий режим протягом трьох років перебування при владі перетворили Україну на одну з найбільш відсталих і депресивних країн не лише Європи, але і всього світу. По суті, Україна стала концтабором в центрі Європи. Про це розповів директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.

Наведемо соціально-економічні та фінансові показники, які точно це підтверджують.

1. За розміром номінального ВВП Україна займає 52-е місце в світі, а в перерахунку на душу населення — 109-е місце серед європейських країн. За цим показником наша держава — передостаннє, нижче номінальний ВВП на душу населення тільки в Молдові. Україну випередили такі держави, як Конго, Кабо-Верде, Сальвадор, Албанія, Східний Тимор, Беліз, Ямайка, Ангола, Ботсвана, Габон.

2. У рейтингу економічних свобод Україна займала 163-е місце з 177, більший рівень економічних свобод експерти знайшли навіть в диктаторської Білорусі. За індексом глобальної конкурентоспроможності наша держава посідає 73-е місце в світі з 144 можливих. У рейтингу якості доріг — 137 з 144, у рейтингу людського розвитку — 7е з 187, у рейтингу здоров‘я — 9-е з 145, в рейтингу туристичної конкурентоспроможності — 76-е з 140, у рейтингу благополуччя — 100-е з 151. Україна займає друге місце в світі за рівнем смертності, її випереджає тільки Південно-Африканська республіка. Менший рівень смертності навіть у таких відсталих країнах, як Чад, Лесото, Свазіленд, де СНІДом хворіє мало не кожен четвертий — кожен третій житель. До речі, рівень захворюваності на СНІД в Україні найвищий в Європі.

3. З кожним місяцем економічні показники України продовжують швидко погіршуватися, на яку сферу ми б не звернули увагу, скрізь можна помітити занепад, руйнування, погіршення. Падіння промислового виробництва в підсумку за 2012 склав 1,8%, в січні воно прискорилося до 3,2%, вже в лютому — до 6% в річному вимірі. Також за офіційною інформацією, зростання ВВП сповільнилося з 5,2% в 2011 році до 0,2% в 2012 році. Січень і лютий 2013 демонструють падіння ВВП, і показувати його зростання вже не вдається також завдяки статистичним фальсифікаціям. Тільки офіційно зареєстроване безробіття в лютому 2013 року в порівнянні з січня 2013 року зросла на 24,6 тис. А якщо порівняти лютого 2013 з жовтнем 2012, то безробіття виросло на 164,6 тис. (41%) — з 400 тисяч до 564, 5000.

4. У 2012 році експорт товарів і послуг з України склав 68,8 млрд. доларів, а імпорт товарів і послуг в Україну — 84,65 млрд. доларів, таким чином, негативне сальдо зовнішньої торгівлі склало в 2012 році -15,84 млрд. доларів. Отже, цей показник за час правління Януковича і Азарова погіршився в три рази (у 2009 році негативне сальдо становило — 5,7 млрд. доларів), і хоча дані за 2013 Держкомстатом ховаються, можна очікувати, що торговельне сальдо України тільки погіршиться.

5. Відбувається процес банкрутства найбільших державних монополій. Наприклад, за станом на початок 2013 року заборгованість «Нафтогазу» перед «Ощадбанком» становить 20,3 млрд. гривень. Фактично, Азаров, Арбузов, Янукович, Бойко і їх поплічники довели «Нафтогаз» до банкрутства, у цього державного підприємства вже немає можливості розраховуватися за російський газ. Так в січні 2013 року вперше за останні роки Україна не змогла своєчасно розрахуватися з «Газпромом», в лютому 2013 року повідомлення про перерахування грошей «Газпрому» з’явилося лише 13 числа, хоча здійснювати щомісячні платежі Україна повинна не пізніше 7 числа. Крім цього, в січні-лютому 2013 року Україна купила на 44% або на 2,2 млрд. кубометрів менше газу, ніж за аналогічний період 2012 року. Так що, швидше за все, НАК «Нафтогаз» вже немає грошей для того, щоб купувати газ у «Газпрому», і виглядає так, що в лютому уряд Азарова приймав газ з українських газосховищ.

Протягом трьох років режим Януковича свідомо знищує дороги. Про це свідчить те, що «Укравтодор» доведений до фінансової руїни. А де поділися мільярди гривень, які, в тому числі перераховуються «Укравтодору» з кожного купленого на АЗС літра бензину? Остаточно про фінансовий стан «Укравтодора», про те, що він наближається до банкрутства, свідчить те, що за останні місяці «Укравтодор» взяв в борг 14 млрд. гривень під державні гарантії під 16,3% річних. Так що спочатку Колесніков, а тепер Козак довели «Укравтодор» до банкрутства, те ж саме можна сказати і про «Укрзалізницю».

6. Впродовж останніх 17 місяців золотовалютні резерви України скоротилися на 35,3% — з 38,2 млрд. доларів станом на вересень 2011 року до 24,7 млрд. доларів станом на лютий 2013 року. Сальдо платіжного балансу України в 2010 році було позитивним і становило 5,03 млрд. доларів, вже в 2011 році воно стало негативним і склало -2,45 млрд. доларів, а протягом 2012 погіршився ще на 70% і склало -4,17 млрд. доларів. За три роки правління режиму Януковича державний і гарантований державою борг зріс на 63% — з 316,9 млрд. гривень (39,7 млрд. доларів) за станом на 31 грудня 2009 року до 516,4 млрд. гривень (64600000000. доларів) за станом на 31 грудня 2012 року. При цьому заборгованість по облігаціях внутрішньої державної позики виросла в 4,5 рази — з 5,09 млрд. доларів до 23,3 млрд. доларів. А валовий зовнішній борг України протягом 3 років зріс на 32% — з 103,4 млрд. доларів станом на кінець 2009 року до 137 млрд. доларів за експертними оцінками (реальна цифра ховається) станом на лютий 2013 року.

У цілому Міністерство фінансів запланувало в 2013 році збільшити прямий державний борг на 21%. Якщо на обслуговування і погашення боргів в цьому році доведеться витратити 116 млрд. гривень (14,5 млрд. доларів), то нових запозичень уряд запланував взяти на суму 135,5 млрд. гривень (16,9 млрд. доларів). Таким чином, прямий державний борг виросте з 400 до 483 млрд. гривень. Це означає, що у Кабінету міністрів просто немає можливості виконувати свої боргові зобов‘язання без нових запозичень, тобто фактично Україна вже перебуває в стані дефолту.

7. Дефіцит державного бюджету відразу після приходу Януковича і Азарова до влади в 2010 році в порівнянні з 2009 роком зріс на 81% — до 64,3 млрд. гривень, у 2011 році дефіцит складав 23,6 млрд. гривень, у 2012 році — 53, 4 млрд. У бюджеті на 2013 рік закладено дефіцит у розмірі 50,5 млрд. гривень, але якщо в минулому році перші три місяці були бездефіцитними, то в 2013 році вже в січні з’явився дефіцит держбюджету в розмірі 1,6 млрд. гривень.

8. В Україні практично зруйнований малий і середній бізнес, в результаті діяльності режиму Януковича майже знищено середній клас.

Таким чином, все, за що б не взялися Азаров, Арбузов, Янукович і їхні поплічники, відчуває повного краху. Всі сфери життєдіяльності держави знаходяться у повному занепаді. З кожним днем ??ситуація тільки погіршується. А все, на що здатний Азаров в цій ситуації, — кидатися на журналістів за те, що вони його критикують. Або породжувати безглузді, нереальні фантазії. Наприклад, 19 березня 2013 року він заявив, що Кабінет Міністрів має намір розгорнути в Україні масштабну програму індустріалізації, яка передбачає 400 млрд. гривень інвестицій. Він додав, що значну частку фінансування цієї програми дасть і державний бюджет, шляхом залучення кредитів. Більшою нахабства неможливо собі уявити. Замість того, щоб говорити про скорочення витрат на утримання Януковича, Верховної Ради, уряду, Міністерства зборів і доходів, міліції, прокуратури, СБУ, суддів, Азаров з пафосом обіцяє ще більше затягувати боргову петлю на шиї української нації.

Зрозуміло, що поки Янукович, Азаров і правляча кліка перебувати при владі, ситуація в Україні з кожним днем ??буде тільки погіршуватися. З цими особами, які очолюють Партію регіонів та проводять украіножерську політику, Україна може і не пережити Великий піст.