Апеляційний суд в Миколаєві залишив у силі вирок «мажору»

Мати Юлі – Олена – чекала вдома лікаря. Так збіглося, що до моменту, коли лікар прийшов, батьки вже одержали страшну звістку. На питання лікаря: «А де ж мама дівчинки?» Олена ледве вимовила: «Дві години тому загинула».

Ці дні були найстрашнішими в житті Юрія і Олени Смирнових. Сонічка в лихоманці годинами дивилася на двері, чекаючи маму. Вона кричала вдень і вночі, відчайдушно гукала Юлю. А що говорити про дорослих? Батьки убиті горем. Чоловік Віктор у свої 20 років став вдівцем, разом з Юлею вони встигли відзначити тільки першу і єдину річницю свого весілля.

20-річна студентка Юля Каланчева померла в лікарні через лічені години після того, як на пішохідному переході на перехресті проспекту Леніна і вулиці Маршала Васильовського її збив «Мерседес», за кермом якого знаходився майже її ровесник 22-річний Олексій Казимиров – офіційно безробітний. Обставини трагедії, які з'ясували правоохоронці і чітко зафіксували в матеріалах справи, просто шокували родичів, свідків, друзів загиблої, викликали широкий суспільний резонанс у Миколаєві. Про злочин стало відомо далеко за межами міста. Впродовж майже року, поки справа слухалася в суді, він викликав до себе не менше уваги і відгуків з боку журналістів і жителів міста.

Очевидці розповідають, що Юля ступила на пішохідний перехід на зелений сигнал світлофора. «Мерседес», рухаючись з боку проспекту, проїхав перше перехрестя на жовте, перед заборонним червоним, і до наступної ближньої розвилки додав швидкості. На повному ходу машина врізалася в дівчину, підкинувши її високо вгору, а потім протягнула по дорозі, не знижуючи швидкості і не гальмуючи, ще 50 метрів. Потім водій, зробивши різкий поворот, скинув жертву з капота, і .. навіть не зупинившись, помчав з місця події. Швидку допомогу до ще живої Юлі, ледве отямившись від побаченого, викликали люди, що опинилися поряд. Але час було втрачено. Потім медики констатують: удар був такої сили, що Юля одержала травми, не сумісні з життям.

Казимиров у шоковому стані все ж таки діяв цілком розсудливо: машину кинув у віддаленому районі на вулиці Чайковського, а сам зачаївся удома. За місцем проживання його і знайшли буквально за годину після аварії. Злочинця «видав» номер «Мерседеса», який відірвався під час удару і залишився на місці трагедії. Як знак невідворотної відплати.

Дійові особи

Винуватець події – не просто безробітна молода людина, що роз'їжджає на «Мерседесі». Олексій Казимиров народився в сім'ї циган. Як говорять у місті, його найближчі родичі тримають пункти прийому металобрухту в Миколаївському мікрорайоні Ялти. З того й живуть. Добре відомі в кримінальному світі, мають зв'язки в правоохоронних органах. До речі, суддя під час одного із засідань пригадав декілька гучних справ, пов'язаних з іменами батька Олексія Казимирова, а також його рідним дядьком.

У суді батько Олексія, назвавшись спочатку іншим прізвищем, заявив про те, що їхня сім'я – достатньо бідна, і немає у них ні кола, ні двора. Мерседес – чужий, а у Казимирових є тільки старенький «Жигулик» 1981 року випуску. До речі, на ньому мати і сестри Казимирова в дорогих шубах приїжджали на засідання суду, щоб підтримати «свого хлопчика».

Рідні «бідного» убивці, фото http://www.pn.mk.ua

Не дивлячись на «бідність», мінімальну заставу в 17 тис. грн родичі Казимирова готові були принести вже наступного дня після засідання, аби він опинився на волі. При цьому на цивільний позов потерпілих грошей не знайшлося досі. Але тоді Казимиров залишився в стінах СІЗО, де провів майже 5 місяців.

28 липня суддя Центрального районного суду Рудяк ухвалив рішення змінити запобіжний захід із утримання під вартою на підписку про невиїзд. Вирішальну роль зіграла медична довідка, підписана головним лікарем лікарні швидкої медичної допомоги Дем’яновим, без якої, відмітьмо, слухання справи проходило впродовж майже півроку. Документ свідчить про те, що Казимиров страждає на важке захворювання головного мозку, не може знаходитися в умовах слідчого ізолятора і потребує лікування в столиці. До речі, це захворювання входить в список хвороб, з наявністю яких засуджені стовідсотково підпадають під амністію.

Проте виникає запитання: чи можна з таким діагнозом отримати водійські права і керувати транспортним засобом? В обласному управлінні ДАІ кореспонденту повідомили, що при отриманні водійських прав Казимиров пред'явив медичну довідку про те, що він… абсолютно здоровий.

Через декілька днів після виходу зі слідчого ізолятора Олексія Казимирова бачили в одному з хітових місць у Джерелах, де він бурхливо відзначав своє звільнення, не дивлячись на страхітливі медичні заключення.

До речі, про роль медиків у цій історії, їхні дії і документи, надані до суду, можна було б говорити окремо. Смирнові пам'ятають, що в БШМД лікар відмовився прийти і оглянути Юлю, дізнавшись, що у неї пошкоджений хребет. Він відповів по телефону: «З такою травмою навіть дивитися не буду!» В першу чергу Юлі перебинтували руки і ноги.

Нове звинувачення

Спочатку кримінальна справа проти Казимирова була порушена за частиною 2 статті 286 КК України – «порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, що керує транспортним засобом, яке призвело до смерті потерпілого», за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін від трьох до восьми років.

На думку Юлиних рідних, слухання справи постійно затягувалося, на засідання запрошувалися свідки, які не могли повідомити істотних відомостей. Змінювалися судді. Тоді Юрій і Олена звернулися в пресу, написали звернення до Президента України. Після цього в справі з'явилася ще і стаття 135 – «залишення в небезпеці». Правоохоронці знайшли цьому переконливі процесуальні докази.

Батьки загиблої Юлі робили усе можливе, щоб вбивцю притягли до відповідальності, фото http://www.pn.mk.ua

До того ж епізод з Юлею, як виявилось, не єдиний в короткій водійській біографії Олексія Казимирова. Слідчий у справі Алла Шмарко, що працювала на місці відразу після аварії, розповіла в суді про численні факти порушення Казимировим правил дорожнього руху, зафіксованих задовго до трагедії.

- П'ять разів він був затриманий співробітниками ДАІ за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, і невідомо, чим його сп'яніння було викликане, – відзначила Алла Шмарко, обгрунтовуючи потребу тримання Казимирова під вартою. - Чотири рази він затримувався за керування транспортом без документів, чотири рази – за скоєння ДТП.

На свій запит у Державтоінспекцію адвокат Смирнових одержав цікаву довідку, з якої виходить, що Олексій Казимиров, маючи всього три роки водійського стажу, 9 разів (!) на 6 різних автомобілях (!) ставав учасником дорожньо-транспортних пригод. Сам Казимиров у своїх свідченнях в суді пригадав тільки про два ДТП.

З докладного опису всіх ДТП, учасником яких був Олексій Казимиров, слідує, зокрема, що в 2007 році він зіткнувся з... трамваєм, внаслідок чого сам одержав тілесні ушкодження. А в 2009 році в результаті наїзду машини, якою керував Казимиров, травми одержала 19-річна дівчина, яка, на щастя, залишилася жива. Наступною жертвою виявилася Юля Каланчева.

З усього видно, що на дорозі Казимиров звик відчувати себе господарем становища. А його повна зневага до ПДР, а також інтересів інших учасників дорожнього руху логічно привели до трагедії 21 лютого 2011 року. Проте, як видно, поведінка Казимирова за кермом чомусь не вселяла ніяких побоювань правоохоронцям, кожного разу він отримував у руки водійські права і знову виїжджав на дорогу.

Так хто ж убивця?

Спроба поговорити з Казимировим і його родичами під час одного із засідань в Центральному районному суді закінчилася нічим. Олексія спішно провели коридором, а услід за ним – і батька, який обернувся було у бік журналіста. Але судовий розпорядник підштовхнув їх обох до виходу, не давши сказати ні слова.

До речі, родичів підсудного супроводжує посилена охорона: винуватця страшного ДТП ретельно оберігають від рідних і близьких Юлі. Мотивуючи тим, що родичі Каланчевой нібито висловлювали погрози в їх бік, Казимирови намагалися навіть порушити із цього приводу кримінальну справу, а зараз всіляко представляють постраждалими себе.

Коли родичі Казимирова підійшли до машини, несподівано пролунав крик: «Подивіться, що вони роблять! – батько Олексія показував на багажник машини, густо залитий яскравою червоною фарбою. – Хай цей журналіст подивиться! Нам весь час погрожують! Нас б'ють! Ми виходимо з охороною!»

Сестри підсудного також не мовчали. У бік матері Віктора Каланчева, чоловіка Юлі, посипалися звинувачення, які не відповідають жодній логіці: «Твій син – вбивця! А те, що трапилося, - нещасний випадок!»

Складається враження, що для Казимирових людське життя не коштує зовсім нічого. Ні тіні співчуття родичам загиблої, ні розкаяння – таке враження залишає поведінка Казимирова і членів його сім'ї в залі суду. Сам Олексій під час того, як по декілька разів суддя зачитував обставини загибелі Юлі (як було кожного разу чути це її батькам?), лише криво усміхався і відпускав неповажні зауваження в адресу Смирнових і Каланчевих. Коли на одному із засідань суддя попросив його пояснити, чому він не намагався гальмувати, той відповів питанням на питання: «А навіщо вона там йшла?»

29 грудня 2011 року відбулося останнє слухання у справі Юлії Каланчевої. Були опитані всі свідки, вивчені незаперечні докази вини Казимирова. Адвокат підсудного як головний аргумент захисту називав те, що Олексію... і не потрібно було зупинятися після зіткнення. Мовляв, травми були настільки важкими, що він би нічим не допоміг.

Але ж абсолютно зрозуміло, що в той самий момент це було ще невідомо: постраждала людина, і потрібно було зробити все, щоб якнайскоріше була надана медична допомога. Від Казимирова не вимагалось обробляти рани і переломи, адже він – не лікар. Але викликати швидку допомогу він був зобов'язаний. Цього від правопорушника вимагають і діючі в нашій країні закони, і закони людської моралі.

Феміда

Суд довго не міг поставити крапку в резонансній справі

На оголошенні вироку 26 січня в Центральному районному суді м. Миколаєва ні Казимирова, ні його адвоката в залі суду не було. Як пояснив пізніше захисник, їм не були вручені повістки про засідання, хоча родичі обвинуваченого знаходилися в залі, значить, якимсь чином дізналися?

Рішення суду було: 6 років позбавлення волі з позбавленням прав керувати автотранспортним засобом строком на три роки, а також виплату матеріального і морального збитку.

Згодом сам Казимиров ніде не з'являвся, і навіть провести засідання в Апеляційному суді без його присутності було неможливо. Він був оголошений в розшук.

Не без підстав рідні Юлі Каланчевой били у всі дзвони: Казимиров хоче уникнути покарання, він може запросто сховатися за кордоном, де його знайти буде неможливо! Невідомо, скільки ще продовжилися б пошуки засудженого і чи знайшли б його взагалі, коли б не щоденні ходіння по інстанціях рідних загиблої дівчини.

26 квітня біля Апеляційного суду з'явилися два величезні плакати, виставлених стороною підсудного: «Ми – проти смертного вироку Казимирову! Хто відповідатиме за його життя?». Інший свідчив: «Стаття 84 КК України забороняє відбування покарання людьми з важким захворюваннями. Суд! Ухвали законне рішення! Не керуйся натовпом і театральними постановками!».

Втім, театральну постановку більше нагадувала поведінка в суді Казимирова. Йому викликали швидку допомогу, щоб з'ясувати, чи може він далі брати участь в засіданні. Весь час він сидів, низько опустивши голову, а, відповідаючи на питання судді, поволі, насилу піднімався, тримаючись за грати. Проте в перерві, коли велика частина людей вийшла із залу, він активно жестикулював, кликавши рідних.

У завершальному слові Олексій Казимиров сказав: «Ваша доля - в моїх руках», очевидно, від хвилювання перекрутивши зміст фрази. Він вибачився перед рідними Юлії, зізнавшись, що розуміє їхнє горе: у нього самого недавно померла новонароджена дочка.

Суддя Леонід Ржепецький залишив без задоволення апеляцію адвоката Казимирова і визнав дійсним рішення Центрального районного суду. Із залу суду Казимиров відправився в СІЗО.

Хто знає, чи був би виконаний цей вирок, коли б не самовіддана боротьба за справедливість рідних Юлі Каланчевой. Вони добилися цього, витративши масу сил і часу, спрямувавши звернення навіть Президентові України. Помста вбивці дочки стала для них сенсом життя.

За той час, поки вони вимагали справедливості, навколо них об'єдналися інші батьки, чиї діти загинули в дорожніх аваріях, але їх вбивці так і залишаються на волі. Добитися їх покарання вони поки не можуть. Поки.

Всі ці трагедії без справедливого вердикту були свого часу темами публікацій місцевих газет «Миколаївський бізнес», «Ваша газета» і «Рідне Прибужжя», їм були присвячені численні публікації і на миколаївських Інтернет-сайтах. Зараз до боротьби за відплату підключилася і громадська організація «Громада проти беззаконня», що виникла на хвилі народного обурення злочином, здійсненим проти Оксани Макар. Народ вже не мовчить.

Тетяна Филипова
http://www.unian.ua/print/501117