Недоліки нового кримінально-процесуального кодексу

Звичайно, легалізацію чуток у судовому процесі можна було б вважати казусом некомпетентності законодавця, якби норма була випадковою. Але хід обговорення в парламенті даного положення свідчить про його принципове і свідоме відстоювання Партією регіонів. Регіонали проігнорували пропозиції пом’якшення цього пункту, було повністю відкинуто поділ доказів на «основні» та «супровідні». А це породжує підозри в тому, що новий Кримінально-процесуальний кодекс використають як інструмент переслідувань проти всіх невгодних для нинішньої влади, просто на підставі чуток.

http://tyzhden.ua/Politics/47946

Водночас слід звернути особливу увагу на наступну низку недоліків:

По-перше,це відмова від інституту суду присяжних. Адже, якщо він складатиметься з двох професійних суддів і трьох присяжних, мова радше йтиме про інститут народних засідателів, але аж ніяк не присяжних. Обмеження ж його компетенції справами про довічне позбавлення волі призводить до втрати самого сенсу створення такої інституції. У свою чергу, попереднім варіантом проекту Нацкомісії було передбачено розгляд судом присяжних справ про тяжкі (позбавлення волі на термін від 5 до 10 років) та особливо тяжкі (понад 10 років) злочини.

За нинішньої ситуації вкрай низької довіри до судової влади запровадження повноцінного суду присяжних могло би, зокрема, суттєво збільшити прихильність суспільства та підвищити рівень довіри до органів правосуддя в цілому. Але, зважаючи на текст законопроекту, цього не відбудеться.

По-друге– це порушення презумпції невинуватості осіб. Новий проект містить положення, якими передбачена можливість призначення додаткової експертизи в процесі судового розгляду або проведення додаткових слідчих (розшукових) дій.

Як наслідок надання таких повноважень суду може спричинити тиск на обвинувачуваних. А у випадку наявності підстав для виправдання особи не виключено призначення додаткових експертиз та проведення слідчих дій, що врешті-решт може призвести до засудження.

Як наслідок такий крок порушуватиме статтю 62 Основного Закону, згідно із якою «всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь». Отже, в цьому випадку, суди мали б виправдовувати таких осіб саме через «сумніви щодо доведеності їх вини».

По-третє, відсутність чіткості у розподілі повноважень між слідчими та прокурорами. По суті, законопроект передбачає наділення органів МВС та прокуратури невластивими для них, з погляду європейської практики, повноваженнями.

Так, згідно із новим проектом КПК, слідчі мають право визначати певні факти як докази, складати обвинувальні акти, контактувати із судом через подання клопотань, здійснювати виклики і примусові приводи підозрюваних для проведення слідчих дій тощо. Проте перелічені повноваження мають реалізовуватися виключно прокурорами або судовими органами. А завдання та обов’язки слідчих мають обмежуватись збиранням необхідної інформації про вчинення правопорушень і причетних до цього осіб.

По-четверте,ігнорування засад процесуального керівництва прокурора. Попри заяви представника Адміністрації президента Портнова, щодо керування та координації слідчими діями на всіх стадіях прокурором як «процесуально незалежною фігурою». Майже без змін залишається нинішня система, коли у досудовому провадженні беруть участь аж три керівники, а саме: прокурор, слідчий і керівник органу досудового розслідування. Це суперечить принципам європейських країн, що ґрунтуються на Рекомендації Ради Європи про роль прокурорів у системі кримінальної юстиції. А причетність до однієї справи кількох зацікавлених осіб із відносно однаковими повноваженнями, здатне не лише загальмувати слідство, а й призвести до виникнення корупційних схем.

Також у новому проекті КПК немає положення про незмінність фігури прокурора між досудовим і судовим провадженням. А отже, розслідування може проводитись одним прокурором, а в судовому засіданні братиме участь інший представник прокуратури.

По-п’яте. Порушення Основного Закону в частині визначення статусу захисника. Згідно з рішенням Конституційного Суду від 16 листопада 2000 року, захисником обвинуваченого може бути як адвокат, так і інший фахівець у галузі права. Однак новий проект КПК передбачає участь у захисті лише адвокатів.

Також була проігнорована пропозиція, що містилась у попередньому проекті КПК, підготовленого Нацкомісією. Вона передбачала визнати захисниками, окрім адвокатів, інших фахівців у галузі права, які мають науковий ступінь кандидата або доктора юридичних наук. Такий крок дав би змогу позбавити права на захист тисячі фахівців, які не мають свідоцтва на провадження адвокатської діяльності, але продовжують працювати й сьогодні.

Наостанок слід наголосити на ще одному недоліку запропонованого документу. Мова йде про залишення без змін доказового права. Річ у тім, що в проекті КПК є положення, згідно з якими слідчий або прокурор мають право «оцінювати докази». У європейській практиці докази можуть бути надані лише в суді, а на досудових стадіях мова може йти лише про відомості. Введення аналогічної норми в новій редакції Кодексу позбавило би працівників міліції сенсу застосовувати тортури, необґрунтовані затримання та інші види маніпуляцій із метою отримання зізнавальних свідчень та «вибивання» потрібних доказів.

http://tyzhden.ua/Politics/40984