Що намагалися крадькома протягнути регіонали

У вівторок рішення Конституційного Суду з подачі депутатів ВР стосовно заборони так званого «подвійного балотування» відсунуло в інформаційну тінь іншу «витівку» партії влади. Вона також була спрямована на отримання преференцій в ході парламентських виборів для себе – і створення труднощів для опозиції. Причому, за своїми наслідками вона могла бути куди як серйозніша.

Але нинішня парламентська більшість виявилася не настільки ручною, як Конституційний Суд.

 

Першим зранку здійняв галас глава фракції НУ-НС Микола Мартиненко. Мовляв, влада зібралася змінити закон про вибори народних депутатів, формально не вносячи туди змін. Ішлося про спробу включення до порядку денного законопроекту №10030 із цілком благопристойною назвою «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення порядку розгляду окремих категорій справ».

Витвір двох провідних юристів ПР Ківалова та Бондика насправді містить чимало непоганих положень, спрямованих на оптимізацію адміністративного судочинства, зокрема щодо обмеження кількості справ, які підлягають колегіальному розгляду.

Але в цих положеннях було сховано справжню «міну» під вибори. Статтю 24 Кодексу новою редакцією переінакшили так, що вона суттєво обмежила можливості оскарження рішень, дій та бездіяльності виборчих комісій. По суті, як заявив Мартиненко, оскаржувати виборці зможуть тільки підрахунок голосів. Це пряме порушення статті 55 та 124 Конституції України про те, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності органів державної влади.

Згодом ще один «фронтозмінівець» Руслан Князевич у ефірі каналу ТВі пояснив, що «регіонали» цю законодавчу «диверсію» проти закону про вибори здійснювали крадькома, не ставлячи до відома своїх союзників з Компартії та Блоку Литвина. Розрахунок був простий: хто там читає ті законопроекти. Чечетов рукою махне, проект стане на порядок денний – а потім буде тихесенько собі прийнятий.

Проте опозиція встигла оперативно пояснити комуністам та «народникам», що від них приховали «союзнички» за невинною назвою. У результаті проект 10030 не був поставлений на порядок денний. За це проголосувало лише 193 депутати – виключно з фракції ПР.

 

Цій події ЗМІ приділили незаслужено мало уваги. Можливо, тому, що опозиціонери не дуже зрозуміло пояснювали небезпеку задуму Ківалова – Бондика і можливі наслідки його реалізації.

Було сказано, що в суді (місцевому) оскаржувати виборці зможуть тільки ПІДРАХУНОК голосів. Але не було сказано, чого вони НЕ зможуть оскаржувати в судовому порядку. А не зможуть вони оскаржувати в суді рішення, дії та бездіяльність виборчих комісій, пов’язані зі ВСТАНОВЛЕННЯМ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ.

Ось у чому весь «цимес»! А потім скільки хочеш доводь, що не так порахували. Головне – встановлено результат. Якими б «підрахуями» він не був нарахований.

А оскаржувати його можна буде лише у вищій виборчій комісії. З повністю прогнозованим результатом.

Не факт, що не буде ще однієї спроби протягнути цей законопроект після проведення відповідної «роботи» з комуністами та литвинівцями.

Хоча важко знайти аргументи на користь того, навіщо потрібно цим силам самим собі різати всі шляхи до реального оскарження результатів, які в дуже багатьох випадках будуть відверто сумнівними.

Чи вони сподіваються, що порахують на їхню користь? Навряд. Особливо після скасування з подачі депутатів ПР подвійного балотування, яке болісно б’є насамперед по їхніх союзниках.

Неважко спрогнозувати, що це лише перша спроба ПР підвести міну під закон про вибори, під час прийняття котрого вона мусила піти на серйозні поступки опозиції в процедурній частині.

Гра в «законодавчі хованки» триватиме. І юристам опозиційних партій доведеться бути напоготові. Інакше закон про вибори таки «змінять не змінюючи». І саме так, як буде вигідно владі.

Микола Писарчук
http://www.unian.ua/news/497409-scho-namagalisya-kradkoma-protyagnuti-regionali.html