Ідея злиття Газпрому з Нафтогазом - ідіотська .

Це таке доісторичне мислення, яке зберіглось у Путіна і оточення, - вони на світ дивляться, як на контурну карту, біля якої вони стоять з фломастером і зафарбовують ті території, які контролюють. І не важливо, приносить цей контроль збиток чи вигоду. Це ми бачимо по Білорусі. Вони явно переплатили за Білтрансгаз, і Газпром зараз це визнає.

Очевидно, що де-факто приєднання Абхазії і Південної Осетії до Росії суто в бухгалтерському плані завдає нам збитків. Але вони зафарбували ці два шматочки землі і дуже задоволені.

До Нафтогазу той же підхід. Останні 10 років було якесь маніакальне прагнення одержати контроль над українським газовим господарством. Вони просто хочуть контролювати все, до чого у них дотягнуться руки. Коли почалися ці дивні розмови про злиття, я був переконаний, що Україна, хоч би яка була влада, робитиме все, щоб не віддати контроль над своїм газовим господарством. Це питання є базовим для збереження національного суверенітету України.

Такий легковажний підхід з боку Кремля - що за пару-трійку мільярдів доларів на рік Україна візьме і відмовиться від контролю над трубою, - це переоцінка ситуації. Ми можемо пригадати історію газових криз, коли Росія йшла на відключення, думаючи, що Україна швидко зламається. Все виявилося набагато складнішим.

Я переконаний, що викручування рук за ціною на газ з вимогою віддати контроль над Нафтогазом з боку Міллера і Путина - це просто непрораховані кроки, які шкідливі для обох країн і можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Якщо влада Росії вважає своїм досягненням, що з приходом Януковича відносини якось нормалізувалися, то тиском по Нафтогазу можна зіпсувати відносини з політиками, які залишилися в Україні лояльними до Росії. А Янукович вже заявив, що він проти злиття.

ПУТІН - КОРОЛЬ РОСІЙСЬКОЇ КОРУПЦІЇ

Ви позиціонуєте себе як борець з корупцією. З ким в першу чергу боротися треба? Хто в Росії головний корупціонер?

Безумовно, Путін - це король російської корупції. Переважна частина найбільш корумпованих фігур у Росії історично пов`язана з Путіном, це його різні друзі, партнери, люди, яких він привів у владу. Від тіньових бізнесменів, які заробляють на зв`язках з держкомпаніями, - таких, як згаданий Тимченко, Ковальчук, Ротенберг та ін. - до тих людей, які безпосередньо працюють у владних структурах або держкомпаніях і посідають якісь керівні посади.

Правильно кажуть, що риба гниє з голови. Саме Путін насаджує в Росії таку систему, коли все продається і купується. Коли держава служить не інструментом для вирішення проблем країни, а для збагачення тих, хто захопив владні посади. Серйозний бізнес неможливо вести, якщо ви не є членом владного клану. Путін - головний корупціонер у Росії.

І які основні джерела його збагачення?

Сектор державної економіки у нас і був дуже великим, а зараз ще й розрісся. Якщо ви подивитеся доповідь ЄБРР, то побачите, що за 20 років в Росії - (це єдина в світі країна) частка приватного сектора у ВВП почала скорочуватися. Навіть у Білорусії та Туркменії він невеликий, але зростає.

Найбільші держкомпанії й структури - Газпром, Російська залізниця, Транснефть - це перш за все джерела відкатів і різних корупційних схем. Будівельні підряди дають своїм, продукцію купують через своїх посередників. Всюди накрутки і відкати. Ця система вже зведена в ранг державної політики. Ви не можете ввійти на цей ринок і одержати якісь контракти, якщо ніяк з цією системою не пов`язані. Директор департаменту капітального будівництва в Газпромі на прізвище Голко, який є соратником дружного з Путіним великого бізнесмена Ротенберга, пов`язаний з цілим рядом фірм, які одержують мільярдні підряди від Газпрому по лінії капітального будівництва. По суті, він просто сам собі виписує гроші.

І за це в країні нікого не звільнили, нікого не посадили. Найстрашніше в путінськой системі - до таких речей в суспільстві формується толерантне ставлення. Люди кажуть: начальство завжди краде, нічого не вдієш. У попереднього мера Москви дружина займалася девелопментом, і багато підрядів на девелопмент і пільги рішенням уряду Москви надавалися саме її фірмі «Інтеко». І всі на це закривали очі. Про дружину нового мера Москви Ірину Собяніну кажуть, що вона має бізнес, пов`язаний з тротуарною плиткою. Якщо ви зараз приїдете і підете по вулицях - вся Москва просто перекопана. Перед входом до театру Станіславського - величезна яма. Там немає асфальту - там вкладають плитку. І так по всій Москві. Хто-небудь почав перевірку підозрілих фактів? Як і за Лужкова - ні.

МИ ПОВИННІ ЙТИ НА ВИБОРИ, ХОЧ БИ ЩО

Ви заявили, що були б кращим кандидатом від опозиції на президентських виборах. А ваші соратники-опозиціонери не проти? Адже вони люди з амбіціями...

У нас зараз проходять дебати на тему: чи партія в принципі висуватиме кандидата. Деякі мої соратники, зокрема Нємцов і Касьянов, заявили про те, що вони взагалі не вважають за потрібне брати участь в президентських виборах, бо це все фарс.

Я з цим не згоден. Я вважаю, що перш за все ми повинні думати про наших виборців, а не про ті труднощі, з якими ми зіткнемося. Якщо опозиція не зможе висунути кандидата на президентські вибори, це буде такий удар по престижу опозиції в Росії, після якого багато років доведеться відновлюватися. На нас показуватимуть пальцем і казатимуть: та ви навіть кандидата виставити не змогли, що з вас узяти? Розбиратися, що було складно зібрати 2 мільйони підписів, ніхто не буде.

Поки я єдиний з керівників нашої партії, хто активно виступає за подальші спроби участі у виборах. Головне - у мене немає антирейтингу. Я переконався, що проблема антирейтингів відомих політиків, накопиченого до них негативного ставлення, є дуже тяжкою, всю опозицію тягне вниз. Просто дуже багато людей, які поділяють наші погляди і були готові нас підтримувати, не пішли до нас саме через це. Навіть не тому, що вони погано до Нємцова ставляться. Просто кажуть: у вас такі антирейтинги, що просто немає шансів виграти - а навіщо нам потрібно з свідомо програшною історією зв`язуватися? Вся владна пропагандистська машина саме націлена атакувати людей минулого, і моя кандидатура просто їх обеззброює. Їм сказати нічого.

А як же прес-конференція Путіна в грудні 2010 року, коли, відповідаючи на запитання про те, чого хочуть Нємцов, Рижков і Мілов, російський прем`єр заявив (цитую): “Грошей і влади, чого вони ще хочуть?! Свого часу вони поураганили, в 90-х роках, потягли разом з березовськими і тими, хто нині в місцях позбавлення волі, чимало мільярдів. Їх від годівниці відтягли, вони витратилися, хочуть повернутися і поповнити свої кишені. Але я думаю, якщо ми дозволимо їм це зробити, вони окремими мільярдами вже не обмежаться, вони всю Росію розпродадуть”.

Ми за ці слова з Нємцовим і Рижковим подали на Путіна до суду. На суді я адвокатам Путіна поставив кілька питань: що я робив в 90-ті? А я тоді не займався політичною діяльністю, не посідав великих посад, я навіть теоретично вкрасти нічого не міг. Надайте докази моїх протиправних діянь. У відповідь я нічого не почув. Проте суддя винесла ухвалу, що Путін нас ужив в “загальному сенсі”. Ми це рішення суду оскаржуватимемо і дійдемо до Страсбурга. Розуміємо, що Страсбург ухвалює рішення у російських справах в кращому разі через кілька років.

Вашу Партію народної свободи (ПАРНАС) Мін`юст РФ відмовився реєструвати. Медведєв заявив, що політичної основи не бачить. Каже, приберіть “мертві душі” - тоді і зареєструють. Повторно подасте документи?

Медведєв поганий юрист, якщо він не знає російських законів. Закон не передбачає такої можливості - щоби щось підправити і перенаправити в Мін`юст. Потрібно проходити весь цей шлях знову: скликати з`їзд, регіональні конференції, запускати піврічний процес і готувати повний комплект нових документів - інакше не можна.

ДОХОДИ В РОСІЇ ПАДАЮТЬ, ГРАДУС НЕЗАДОВОЛЕННЯ ЗРОСТАЄ

А ви думаєте, в російському суспільстві є запит на президента-демократа?

Я представляю нове покоління політиків, які відходять від теоретичних штампів і виступають за розумні, зрозумілі людям речі. Я не б`юся за ліберальні теорії, я просто пропоную практичні вирішення важливих проблем країни. Я кажу, що нам потрібна конкуренція в газовій галузі, щоб Газпром перестав постійно підвищувати ціни, від чого зростає все, починаючи від комуналки. Я пропоную інші рішення щодо армії і поліції, і людям це подобається. Я виступав за повернення виборів губернаторів і мерів. У людей відібрали право вибирати тих начальників, від яких безпосередньо залежить їх життя. У цих кріслах сидять незрозумілі призначенці, які ніколи через вибори не проходили і з людьми в своїх регіонах до пуття не знайомі. Часто це просто варяги, що приїхали туди на якийсь час і прагнуть швидше звідти звалити. Відновити вибори губернаторів і мерів - це і є демократія, і люди це підтримують.

Ваш співвітчизник російський журналіст Леонід Млечін в інтерв`ю УНІАН сказав, що готовність підтримати владу поєднується в душі росіянина з глибокою ненавистю до неї. Яке відчуття переважить в 2012 році?

Я б не поділив такої оцінки. У нашому суспільстві є різні люди. Не всі з них готово підтримувати владу.

Щоправда, у влади є один мовчазний союзник-“тиха еміграція”. Це не те, що було в 80-90-х роках, коли  продавали квартири, збирали речі і просто їхали з країни. Нині люди продовжують жити і працювати в Росії, але прикуповують нерухомість в Європі, відправляють своїх дітей туди вчитися, і живуть фактично на два доми. Ця найактивніша частина суспільства дістала можливість виплеснути своє незадоволення в еміграцію. Таким чином владі простіше випускати пару суспільного незадоволення.

Але протестні настрої зростають. Економічна криза показала, що модель розвитку попередніх 10 років вичерпана. Дощ з нафтодоларів і постійне збільшення зарплат і пенсій припинилися. Парадоксальна ситуація: передвиборний рік, владі час піклуватися про свій імідж, а реальні пенсії і доходи бюджетників - вчителів і лікарів - знижуються навіть при 100-з-надлишком-доларовій нафті. Градус незадоволення зростає. Тепер люди будуть активніші і тверезіше дивитимуться на навколишній світ.

СПРАВА ТИМОШЕНКО І ЛУЦЕНКА - СУТО ПОЛІТИЧНЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ОПОЗИЦІЇ

Ви стежите за судовими процесами над Тимошенко і Луценком?

Прагну стежити. Це суто політичне переслідування представників опозиції, яке почалось одразу після приходу Януковича до влади. Це все вписується в ланцюжок переслідування опозиціонерів у різних пострадянських країнах, де діють авторитарні й напівавторитарні режими. Білорусь, Азербайджан, Росія - сценарій скрізь схожий.

Такого роду політичні процеси - це ганебне явище. Я не чекав, що з приходом Януковича це почнеться так швидко і набуде таких жорстких форм.

Авторитарна влада, яка хоче придушити опозицію, піде настільки далеко, наскільки їй дозволить ситуація. Вона різними інструментами її тестує. Головне питання - чи буде опір, масовий протест громадськості, який може примусити їх піти назад. А якщо ніхто не примусить - посадять, залякають, виключать з політичної діяльності. Ми це все вже проходили багато раз. Усе залежить від суспільства.

У нас в Росії багато політв`язнів, маса прикладів такого роду замовних процесів.

Можна по-різному ставитися до Тимошенко. Я не великий її шанувальник і різко критикував, коли вона була прем`єром, за безрозсудні дії в економічній політиці. Але навіть ті в Україні, кому вона не подобається, зараз розуміють, що не можна допускати такого роду політично мотивованого переслідування опозиціонерів авторитарною владою. Чим сильніше суспільство виступить проти такого роду дій - тим більше шансів зупинити авторитарну владу. Якщо промовчати - сидітимуть, як сидять у нас у Росії.

Розмовляла Ганна Ященко