Чиї ж жертви у похованнях біля Пшеничників?

Роман КРУЦИК. Голова київського «Меморіалу

Із засобів масової інформації та під час поїздки на свято Трійці до Івано-Франківська, де з 1989 р. цього дня вшановують пам’ять жертв Дем’янового Лазу, довідуюсь, що з осені 2010 року біля с. Пшеничників Тисменицького району ведуться розкопки жертв репресій. Але ще більше викликало моє здивування, коли довідався що 11.06.2011 р. питання розкопок обговорювалось на засіданні сесії обласної ради, бо виявляється, що другий рік уже ведуться розкопки, а немає порушеної карної справи за фактом виявлення місця масового поховання людей і не проводиться судово-медична експертиза останків (адже постанову про проведення судово-медичної експертизи виносить слідчий після порушення карної справи). Чому вже другий рік мовчить прокуратура області? Адже відділ загального нагляду відповідно до Закону України «Про прокуратуру» за листами заявників чи за повідомленнями у ЗМІ зобов’язаний був втрутитись і привести розкопки у правове поле... Як повідомили учасники та очевидці розкопок, жертви поховано у широкій траншеї чи то у старому руслі річки кількома шарами, без ознак залишків одежі та без кульових пошкоджень у черепах чи інших місцях скелетів. Сама кількість жертв поховання вражає. Торік розкопано 170 останків, а цього року їх число, як запевняють, більш як подвоїлося... Щоб віднайти хоч якісь відомості про поховання у Пшеничниках, я переглянув свої старі записи, які здійснював під час пошуку поховань жертв репресій, будучи головою івано-франківського обласного «Меморіалу». Пам’ятаю, що ще в 1992 р. до «Меморіалу» надходили поодинокі свідчення про масові поховання у Пшеничниках. Тоді на пошуки кілька разів виїжджав активіст «Меморіалу» І. Павликівський, але пошуки були безрезультатними. Начальник івано-франківської тюрми при зустрічі розповів, що у нього в тюрмі є шафа, в якій є сотні справ на жителів нашої області. Віддати нам на ознайомлення ті справи він не міг, оскільки боявся покарання свого начальника генерала Панькова. Тоді ми з Р. Шевчуком оформили запит на обласне управління УВС за підписом голови обласної ради М. Яковини. Та відповідь Панькова від 3.06.1992 року була ухильною: «Повідомляємо про те, що в УВС немає архівних матеріалів на учасників руху опору ОУН—УПА, розстріляних за вироками та померлих під час ведення слідства у 1939—1941, 1944—1955 роках». і лише коли начальником обласного УВС став А. Француз, вдалося заглянути в таємничу шафу. Нам було передано список 531 в’язня тюрем Станіславської області, які загинули від тортур, голоду (дистрофії) та від різних епідемій в нелюдських умовах більшовицьких казематів.  Дивно, що сьогоднішні івано-франківські «меморіалівці» не скористалися цим списком. Очевидно, не дійшло, адже той список, як і багато інших матеріалів, я, виїжджаючи до Києва, передав С. Каспруку. Мабуть, що з часу, коли «Меморіал» перетворили у філію політичної партії КУН, забули про статутні завдання «Меморіалу»...  Все ж вважаю своїм обов’язком бодай поінформувати жителів області про їх рідних, замучених у більшовицьких катівнях. Усіх 531 в’язня арештовано за політичними статтями. В кожній папці міститься запис: прізвище, ім’я й по батькові в’язня, рік народження, місце проживання, медична довідка з записом «здоров, родєн к етапірованію», причини арешту і стаття звинувачення, дата й причини смерті, дата заповнення акта про смерть. Можна вважати, що поховання жертв біля с. Пшеничників стосується цього списку та післявоєнних репресій періоду 1944—1952 рр. Знищення в’язнів перед війною здійснювалось поспіхом і при розкопках у Дем’яновому Лазі, на старому кладовищі, біля с. Посічі, у Войнилові та інших місцях, у черепах майже кожного з останків у потиличній частині виявлено вхідні кульові отвори. Оскільки в актах про смерть 531 в’язня зазначено причини смерті «сипний тиф, туберкульоз, дизентерія», то задля обережності через спалах епідемії чекісти обрали місце для утилізації трупів у полі біля с. Пшеничників.  За актами про смерть, поданими в списку, 93 значаться як померлі від сипного тифу, 101 — від туберкульозу легенів, 5 — дизентерії та 136 — від дистрофії. У решти в’язнів діагнози, очевидно, видумали чекістські медики: (мовою оригіналу) «помер на етапі», «помер від паралічу ноги», «помер від слабості всього тіла», «помер від старечої дряхлості», «помер від старечого маразму», «помер від сепсису, запалення лиця», а Павлюк Ганна Дмитрівна з с. Студінки Калуського району, як вказано, померла від «перитоніту на почві аборту». Троє в’язнів зі списку покінчили життя самогубством, а щодо одного виконано смертний вирок.  Не думаю, що Пшеничники — це останнє місце поховання радянських жертв. Зовсім недавно, коли у ЗМІ з’явилось повідомлення про розкопки в Пшеничниках, мене зупинив на Хрещатику невідомий чоловік похилого віку і несподівано для мене заявив: «Я старий чекіст, знаю, що ти керуєш «Меморіалом», бачив твої передачі по телевізору. То передай своїм «меморіалівцям» в івано-Франківську, нехай розкопають поховання, де гаражі і мийка машин управління Служби безпеки біля телевізійної вежі. Там знайдете ще одне масове поховання».  Можна було б на цьому завершити свою статтю, але мене найбільше турбує байдужіть обласної прокуратури. Її ми спостерігали і раніше. В 1991 р. прокуратура відмовилась порушувати справу щодо розкопок біля села Посічі, мотивуючи, що це територія військового полігона. Тоді ми майже місяць чекали, коли з військової прокуратури було призначено слідчого.  Що стосується Пшеничників, то розкопки без слідчого, судово-медичного експерта і санітарно-епідеміологічної обробки останків можуть призвести й до спалаху якої-небудь епідемії в області, та й існує загроза здоров’ю учасників розкопок. Тому як заступник голови Всеукраїнського «Меморіалу» через народних депутатів буду звертатися із запитом до Генеральної прокуратури України про бездіяльність прокуратури Івано-Франківської області. Знаю, що багато сімей жителів області й досі не знають, де поховано їхніх рідних, замучених комуністичною окупаційною владою, тому в цій публікації подаю список перших 20 в’язнів з текстами тюремних записів. У наступних публікаціях «Галичини» список буде подано з продовженням та його буде розміщено на сайті «Меморіалу» www.memorialkiev.ua Чи можна повністю довіряти поданим спискам? Можна хіба що анкетним даним. Важко повірити, що 50-літніх чоловіків була потреба призивати на військову службу в 1945-му. Важко повірити, що молодий чоловік, затриманий за ухилення від служби в армії, вже через місяць чи два помирав від туберкульозу. Як правило, на різні епідемії та хвороби списували замучених на допитах. Непоодинокі випадки, коли судили вже мертвих. 

Шукаючи в архіві СБУ справи на розстріляних у Дем’яновому Лазі, мою увагу привернула справа № 37058. По ній 9.06.1945 р. постановою особливої наради при НКВД за ст. ст. 54-1 «а» і 54-11 КК УРСР судили Павлюка івана Васильовича та Куриляка Івана Ільковича. Обидва молоді хлопці з с.Тулукова Снятинського р-ну, обидва воювали в УПА, а згодом вступили до Червоної армії і були арештовані. Нещасні навіть не дожили до суду. Їх закатували під час слідства. Одного — в лютому, а другого — в травні, а смертну кару їм винесли в червні 1945 р\

(Статтю подано з незначним скороченням)

Пам’ять про жертви війни та репресій потребує активності Ще 6 травня на адресу Міністерства з питань ЖКГ України і Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Івано-Франківська обласна державна адміністрація скерувала «Пропозиції до Комплексної програми пошуку і впорядкування поховань жертв війни і політичних репресій». У них, зокрема, зазначалося: «Позитивне вирішення питання щодо фінансування в 2011 році заходів, які заплановано, дозволить робочим групам активізувати польові пошукові роботи щодо збору, запису свідчень від населення, фіксації місць поховань, уточнення їх на місцевості й ексгумації, залучити до їх проведення місцевих жителів, землерийну техніку тощо». 21 червня Президент України Віктор Янукович підписав pозпорядження №204 «Про додаткові заходи з пошуку, дослідження і впорядкування місць поховань жертв війни, політичних репресій та інших трагедій українського народу». Кабінетові Міністрів України глава держави доручив «у встановленому порядку за участі Національної академії наук України вжити заходів щодо активізації роботи з пошуку, дослідження і впорядкування місць поховань жертв війни, політичних репресій та інших трагедій українського народу, залучення до неї громадських організацій, забезпечення планового, наукового характеру такої роботи; неухильного додержання вимог законодавства при проведенні пошукових робіт, увічненні пам’яті загиблих; опрацювати питання щодо утворення спеціальної комісії з вивчення питань, пов’язаних із виявленням і дослідженням місць поховань жертв війни, політичних репресій та інших трагедій українського народу, а також створення наукового мартирологу загиблих». Кабмін має завдання «забезпечити фінансування пошукових робіт у необхідних обсягах та в установленому порядку».  Міністерству внутрішніх справ України, Міноборони, МЗС, СБУ, Державному архіву України, Державній пенітенціарній службі України Віктор Янукович дав завдання «за участю Генеральної прокуратури України вжити додаткових заходів із виявлення документів, які містять інформацію про місця поховання жертв війни, політичних репресій та інших трагедій українського народу, із розсекречення в установленому порядку таких документів; сприяти вільному доступові до розсекречених архівних документів представників громадських організацій, наукових установ та організацій, учених та громадян».  МВС України, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям доручено «вжити заходів щодо запобігання актам наруги над могилами, іншими місцями поховань жертв війни, політичних репресій та інших трагедій українського народу, пам’яттю загиблих».

2 липня під час виїзного засідання колегії обласної державної адміністрації, яке відбудеться в м. Косові, одним із питань порядку денного буде: «Про виконання в області розпорядження Президента України №204 від 21 червня «Про додаткові заходи з пошуку, дослідження і впорядкування місць поховань жертв війни, політичних репресій та інших трагедій українського народу». З цього питання за дорученням голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка доповідатиме його заступник Роман Іваницький.

Джерело:http://www.galychyna.if.ua