Новітні пісні противсіхів

Відомо, яку зловісну роль відіграли на президентських перегонах 2010 року ідеологи противсіхства, не без успіху доводячи українцям, що жодної різниці між «Батьківщиною» і Партією регіонів, між Тимошенко і Януковичем, немає. Життя наочно в тій відмінності й переконало. Тому нині в середовищі цих ідеологів тему «всі вони однакові» розробляє лише Віктор Ющенко, який називає і об’єднану опозицію, і регіоналів «кремлівським проектом». Цікаво дізнатися, чиїм проектом є сам Віктор Андрійович і хто фінансує його бурхливу діяльність, що об’єктивно працює на користь Банкової... Останнім часом з’являються публікації дещо іншого штибу, де йдеться не про тотожність таки різних політичних сил, а про те, що можливий провал опозиції на жовтневих парламентських виборах нібито не буде катастрофою. Ба більш, це явище навіть має якийсь позитив, сприятиме очищенню Верховної Ради, створюватиме нові можливості суспільного розвитку тощо. Як завжди, аргументаційна складова розмислів цих ідеологів надто слабка. Наприклад, за їхньою логікою, прихід у парламент депутатів-мажоритарників зможе оздоровити ситуацію, позаяк, мовляв, вони менше залежать від своєї партії, оскільки зобов’язані потраплянням у Раду не партійним спискам, а голосам виборців. Це безмежна наївність чи невиліковне глупство? Мажоритарний виборчий округ за сучасних українських умов – це територія, що перебуває під жорстким контролем місцевої виконавчої влади, за якою скрізь стоїть одна всім відома партія. Лише вона вирішує, кому дозволити купувати виборців гречкою, що вже стала символом будь-якого підкупу, кому ремонтувати школи, дороги, будувати дитячі майданчики та вирішувати інші проблеми округу. ПР зовсім не для того провела новий виборчий закон і запровадила змішану систему виборів, щоби збільшувати кількість незалежних депутатів. Крім того, щоби бути на місцях таким собі добрим чарівником, треба мати гроші. Здебільшого останні є в бізнесменів і корупціонерів. Як перші, так і другі можуть не дуже залежати від якихось партій, однак залишатися повністю залежними від влади з її прокуратурою, СБУ, МВС, податковою й іншими службами. Нинішня мажоритарна система зводить депутатську незалежність практично нанівець. Цими народними обранцями буде маніпулювати навіть легше, ніж депутатами – членами політичних партій... Друга дивна теза ідеологів противсіхства: перемога регіоналів радикалізує українське суспільство. Тут маємо проблеми з логікою. Партія регіонів уже є переможцем, який підпорядкував собі геть усі гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову, президентську тощо. І кого це змушує до рішучих дій? Такі перемоги, як переконує досвід пострадянських країн, доволі часто радикалізують лише владу, роблячи її вкрай реакційною, і деморалізують опонентів. Провал Болотної площі в Москві посилив загвинчування гайок після псевдоліберальних реверансів зіц-президента Дмітрія Мєдвєдєва. Чи радикалізував білоруське суспільство провал національної опозиції у протистоянні режиму Лукашенка? Хто чув про азербайджанську опозицію після її поразки в боротьбі з кланом Алієвих?