«Іван Франко у творах художника Івана Крислача»
- 26.03.13, 14:22
- МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА
Заслужений художник України Іван Крислач художник-графік. Його творчість - це конструювання та ісюстрування книги, але мабуть найважливішим твором в його житті - це довершення будови церкви у рідному селі Станимирі Перемишлянського району Львівської області, яку односельчани почали будувати ще у 1939 р. Є в нього така фотографія, де він тримає в руках макет білостінної церкви - макет, який він виготовив власноручно, аби сільським майстрам було легше здійснити задум архітектора Ярослава Філевича. Вісім довгих років і храм завершено. Багато праці і мистецького хисту доклав Іван Крислач, для остаточного завершення будови - це ведення будови, проект розписів, вітражі, мозаїка, хрести, а іконостас майже повністю творіння його рук. Іван запросив до Станимира митців зі Львова, зокрема скульптора Емануїла Миська, тоді ректора Львівської національної академії мистецтв, і Бориса Возницького - Героя України, директора Львівської галереї мистецтв. Вони схвально оцінили не лише ентузіазм свого колеги і його односельчан, а й високімистецькі якості храму. Борис Возницький сказав: "Це є одна з 300 нових церков, яку можна показувати як зразок: по-перше - класична архітектура і в гармонії з нею прекрасні розписи та іконостас Івана Крислача, які по праву є продовженням неовізантиїзму М. Бойчука, Ю. Мокрицького".
Іван Крислач гордий з того, що йому вдалося здійснити у чистоті проект архітектора. Бо він сам дуже добре знає, як почувається мистець після чийогось безцеремонного вторгнення в його творчий задум. А такого в житті Івана Крислача було більш ніж достатньо. Та попри все ним ілюстровані книжки виходили - і "Захар Беркут", і "Бориславські оповідання" Івана Франка і новели В. Стефаника, М.Яцківа, скоромовки С. Руданського - Крислач був відданий українській класиці. А із сучасників радо ілюстрував дитячі книжки М.Петренка, Б.Стельмаха, П.Козланюка, А.Волощака. І знову франкові "Абукасимові капці", - розкішне, як на той час, багатоілюстоване видання, що на одному із республіканських конкурсів було удостоїне другої премії. Крім книжкової справи, ще одна грань його творчості -станкова графіка. Він у Львові - місті графіки -справедливо вважається одним з визнаних майстрів цього мистецтва. Ліногравюра, офорт, літографія - їхню технологію він опанував досконало. Особливо, що стосується ліногравюри. Тут його різець упевнений і натхненний, штрих і лінія чисті, вишукані і співучі, чи то йдеться про значний формат, чи ілюстрації до книжок, чи мініатюрні гравюри до поштових марок для пошти України.
Популярність у станковій графіці І.Крислача почалася із образу Кобзаря. 10 березня 1964 р. Львівська молодіжна газета видрукувала портрет Тараса Шевченка на першій сторінці, по всій ширині її - від краю до краю - Тарас Шевченко задумливий, суворий, урочистий. Це був рік святкування 150-ліття від дня народження Тараса Шевченка. Навіть всесоюзний журнал "Юность" видрукував цю ліногравюру до статті Івана Драча "Син вольності".
Окремий розділ у творчості І. Крислача займає екслібріс, які залюбки творить для своїх друзів та знайомих і для тих, кого хоче вразити несподіваним сюрпризом. Так було з Олесем Гончаром, якому він надіслав книжковий знак до ювілею. Козак з шаблею захищає поруйнований собор - явний натяк на автора і його мужній "Собор". Письменник віддячив книжками з теплими словами автографів. Створив Крислач екслібріс і для книгозбірні нашої славетної "Могилянки" -його роботу на міжнародному конкурсі було визнано найкращою.
Не дивлячись на роки Іван працює плідно. У 2007 році виконаний портрет Соломії Крушельницької, Василя Кука. У 2008 році вийшли з друку книжки з його оформленням та ілюстраціями: Ілько Колодій "Гопачок", Микола Гоголь "Тарас Бульба", Зінаїда Левицька "Прибитій дорозі". Трипних "Крути" присвячений тим, що полягли за волюУкраїни.
Автопортрет із храмом... з книгою... навряд чи Іван такий чистолюбивий, щоб клопотатися, як подати себе нащадкам. Він більше стурбований тим, як відчинити двері до храму краси, храму національної культури своїм сучасникам. І, здається, тут йому багато що вдалося.
Василь Глинчак
Іван Крислач... Жива легенда мистецького світу сучасності. Рвійний, як вітер; юний, як вічне тривання життя, він вривається своєю енергією у елегійну повінь імпрез та презентацій, вечорів та зустрічей, таким свіжим і неперевершено цікавим дійством слова. Однією своєю присутністю розбурхує мляву атмосферу зустрічей.
Аристократично вивершений у слові і дії, він дивно задивлений у себе і у... будучину. Здається, просто носить її у серці, як бажання високого світу доско¬налості. У плині його рисунків - пульсує оте довершене прагнення досконалості світу як найбільшого блага. Вміння відчувати поєднання лінії і форми - складає особливий художній світ Івана Крислача, який народжує мелодію чуття. Пульсуючий, почасти просто оголений нерв його малюнків рвійно не передбачуваний. Зорі скапують у долоні, ховаються за розкішні сувої прив'ялого листя; вітри розколихують калинове гілля. І бажання поколихати зорю у долонях, впіймати все це одночасно, в одному семантично-часовому ключі.
Ця новелістична заглибленість композицій диво-творів Івана Крислача складається у романістично вивершену епоху внутрішньої візії часу. Його роботи відзначаються заглибленістю у внутрішній світ речей та явищ. Тут дихає вічне Франкове бажання: знайти таку ноту, що "міліони порива з собою". А таки порива. Споглядаємо роботи Івана Крислача - і щось особливо урочисте народжується у душі. Відчуття свята, вічного пориву до світла, до довершеності.
Львів впізнає свого Маестро. Він летить на його крилах, на крилах його високого мистецького лету. І зорі, зорі падають у розкрилля його мистецьких робіт. І він виколихує їх у долонях. І відпускає у простір часу, аби світили людям своїми неповторними гранями.
Аристократично вивершений у слові і дії, він дивно задивлений у себе і у... будучину. Здається, просто носить її у серці, як бажання високого світу доско¬налості. У плині його рисунків - пульсує оте довершене прагнення досконалості світу як найбільшого блага. Вміння відчувати поєднання лінії і форми - складає особливий художній світ Івана Крислача, який народжує мелодію чуття. Пульсуючий, почасти просто оголений нерв його малюнків рвійно не передбачуваний. Зорі скапують у долоні, ховаються за розкішні сувої прив'ялого листя; вітри розколихують калинове гілля. І бажання поколихати зорю у долонях, впіймати все це одночасно, в одному семантично-часовому ключі.
Ця новелістична заглибленість композицій диво-творів Івана Крислача складається у романістично вивершену епоху внутрішньої візії часу. Його роботи відзначаються заглибленістю у внутрішній світ речей та явищ. Тут дихає вічне Франкове бажання: знайти таку ноту, що "міліони порива з собою". А таки порива. Споглядаємо роботи Івана Крислача - і щось особливо урочисте народжується у душі. Відчуття свята, вічного пориву до світла, до довершеності.
Львів впізнає свого Маестро. Він летить на його крилах, на крилах його високого мистецького лету. І зорі, зорі падають у розкрилля його мистецьких робіт. І він виколихує їх у долонях. І відпускає у простір часу, аби світили людям своїми неповторними гранями.
Марія Якубовська
1
Коментарі