І ще раз про мови

За часи незалежності будь-який український уряд ніколи не приділяв належної уваги розвитку української мови. Але не дивлячись на це, як то кажуть, собака (Колісніченко) гавкає, а караван іде. У порівнянні з 1995 роком кількість населення яка виступає за двомовність зменшується : з приблизно 56%  у 1995р до 48% на теперішній час.
В Україні набуло поширення таке явище як ДИСГЛОСІЯ - коли в межах одного суспільства вільно функціонують дві мови, але у своєму застосуванні вони не рівноправні, як при двомовності, а виконують різні функції і люди користуються ними в різних ситуаціях.

Приклад 1 : проєвропейськи налаштовані політики розмовляють українською, а прихильники "русскаго міра" виключно російською.

Приклад 2 :Нешанобливе звертання до дівчини-жінки : "куріца", "овца", "кобила" - є виключно російськими словами. Ніхто ж не каже "курка" чи "вівця".

Приклад 3 :Те ж саме розмовне "Льоша", "Льоха" від повного імені "Олексій". Теж русизм, бо ж слово "льоха" в українській мові має значення "самка свині".

В результаті українська мова є мовою державотворчої та духовної еліти нації, в той час як російська з її вульгаризмами та матюками є мовою пролетаріату, широких мас, соціального дна, дрібної торгівлі та прикладного технічного забезпечення, бо в високотехнологічних галузях таких як програмування чи компютерні технології вона не вартує нічого, бо цю нішу займає англійська.
Важливим психологічним аспектом є те, що спілкуючись українською, ви автоматично дотримуєтесь високого стилю, коректності і шанобливості.
Необхідність єдиної державної УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ на даний момент це не предмет особистих уподобань, національних сентиментів, економічної рентабельності чи якась забаганка "українських націоналістів - радикалів". Це справа нашого добробуту, здоровя, безпеки і життя. Бо якщо нас втягнуть в "русскій мір" то нас чекає чергове прозябання на задвірках людства, ми не те що не житимемо краще, а навіть НЕ УЯВЛЯТИМЕМО як можуть жити інші.
Демонстративні російськомовні виступи народних обранців з трибуни Верховної Ради, "законопроекти"  про двомовність є прямим проявом інформаційної війни, яку веде Москва проти нас.
Потрібно називати речі своїми іменами : у будь-якій країні світу це кваліфікувалось би за статтями кримінального кодексу як "державна зрада".
Тому ми зараз з вами, шановні українці на війні, на неоголошеній війні, в якій мусимо перемогти!
Вперед до перемоги!

30.05.2012р                                       Рівне

Скільки офіційних державних мов повинно бути в Україні ?