Не заслужені учасники АТО, хто вони?

У незалежній Україні ніколи, ні під яким приводом не вийде на туго закрутити гайки. Ні у кого. Ні в якій внутрішньої влади.

Хоча зробити це намагалися і намагаються постійно. Знову і знову. Практично при кожній новій центральній владі, при кожному новому міністрі внутрішніх справ, при кожній новій реформі і “реформі” правоохоронних органів. Ніхто з них поки що вперто не хоче вчитися на досвіді “папєрєдніков”.

В незалежній Україні ніколи не вийде нав’язати, побудувати поліцейську державу зсередини. У нас таке не проходить. Українське суспільство на підсвідомому, майже ментальному рівні терпіти не може практично будь-яку владу, а значить, найбільш лютою ненавистю завжди зневажає і слуг цієї влади, її репресивний апарат.

Українці, на відміну від усіх своїх колишніх співгромадян по Радянському Союзу, на відміну від усіх своїх колишніх співкамерників по цій тюрмі народів, добре знають, що час від часу ментів треба бити, чудово відчувають, коли це пора робити. Українці в курсі, що це ефективно і що це завжди приносить результат. В принципі, тільки це приносить реальний результат.

З відомого часу в Україні заслужено поважають армію. Тому з того ж самого часу всі українські менти істерично намагаються косити під бійців.

Вони відчувають, що позиціонування себе в якості звичайних ментів поступово стає в цій країні безперспективним, а в майбутньому, можливо, навіть небезпечним. І тому намагаються пускати пил в очі, влаштовуючи ряженую клоунаду, що дійшла до параної і маразму. Вони називають себе учасниками АТО, роздають один одному відповідні посвідчення та державні нагороди, носять строкатий військовий камуфляж, фотографуються з автоматичною бойовою зброєю і в повній бойовій екіпіровці. Намагаються виставити перед народом себе його захисниками, якими насправді ніколи жодного дня не були. А не гнобителями, якими були і залишаються завжди.

На якомусь етапі, загравшись, вони вже й самі повірили в свою гру. Але українське суспільство в кінцевому підсумку все одно ніколи не визнає ментів бійцями і воїнами. Ніколи не прийме їх своїми захисниками. Відторгнення до них вікове, майже генетичне і цілком заслужене.

Загравшись в свій мілітарний маскарад, вони вкотре втратили зв’язок з реальністю. Таке відбувалося з ментами вже безліч разів у новітній українській історії. Час від часу вони постійно загравалися, повіривши у свою всемогутність, а значить, вседозволеність і безкарність. Але українці кожен раз, знову і знову жорстко і справедливо ставили їх на місце. І будуть ставити далі.

Автор: Володимир Шередега

ВАРТА

Не заслужені учасники АТО, хто вони?

Останні статті

Коментарі