Знову про мови

Олена Захарченко
Письменниця
Гарабцы на гьолке
10 червня 2013, 

Минулого літа мене дивувало – чому мовний закон приймають саме літом? Може вони хочуть встигнути до першого вересня? А вони й хотіли. Цього літа – друга серія. Тобто "друга іноземна мова", яку хочуть запровадити в школах. Ну і хай дітки вчать російську.

Більшість мені заперечить – хай вчать, хай знають, хай пишуть грамотно, хай говорять грамотно. Та будь ласка! Тільки не в п'ятому класі і не як другу іноземну.

Чому? Знаєте, я б, може, пару років тому і сама сказала – хай вчать. Бо пам'ятаю, як мої студенти, які в школі російської не вчили, всією групою допомагали одній дівчині написати листа тою мовою, перевіряли в Інтернеті, як пишеться майже кожне слово. Але тепер у мене є власні діти, і хоч вони ще не п'ятий клас, але я бачу, як сильно на них впливає те, що вчать у школі.

Мені щиро шкода ту зайву годину, яку вони щодня витрачатимуть на домашні завдання з російської. Нащо мову, схожу на твою, вчити щодня сім років? Її й одної години на тиждень вистачить.

Та і, з другого боку, сам аргумент "хай навчаться правильно писати і прочитають класику" дуже хисткий.

Я сама декілька років вчила російську мову і літературу в школі. Як і всі радянські діти – з першого класу, і аж доти, доку її не перейменували в "світову літературу", лишивши ту саму вчительку. І з першого класу ми писали диктанти, вчили Пушкіна і Чехова... Тільки чогось жоден з моїх однокласників, крім хрестоматії, нічого з російської літератури так і не прочитав, та й хрестоматію не всі. Мову вони вивчили з телевізора, а не з уроків, писати грамотно так і не навчились. Я, чесне слово, не знаю, чому наша Алла Мстіславовна стільки собі нервів зіпсувала з "хлопцями-тупаками" і "дівчатами-коровами", чого вона так на нас кричала і била по голові класним журналом. Нащо стільки зусиль, якщо толку все одно нема? Якщо в шостому класі в творі про бібліотеку написала діти писали: "... и сквозь шибки виден орех по гьолкам которого прыгаю гарабцы"?

Хто добре знає українську – той зможе і російську вивчити за два місяці, якщо вона йому потрібна. Кому цікава російська класика – прочитає. Я почитала. Але мало знаю людей, які б зараз без підглядання в Google сказали б мені, що саме бачила у снах Вєра Павловна. Бо більшості ні класика, ні грамотне письмо не потрібні.

І зараз знов тягнути в школу ці нудні диктанти, ці домашні завдання – тільки підтримувати і плекати ілюзію неправильного сприйняття світу. Ілюзію того, що всі ми живемо в "русском мире".