Більшовики в 1918-1921 роках споруджували пам'ятники Іуді

Борис Романов
ПАМ'ЯТНИКИ ІУДІ ІСКАРІОТУ (скорочено).
У 1918, на "військово-пересувному фронтовому літерному потягу імені Ленина", Троцький, а також Всеволод Вишнєвський, Демьян Бідний, та ін. привезли в місто Свіяжськ пам'ятник Іуді. Серед свідків установки пам'ятника був і датський дипломат Хеннинг(Галлинг) Келлер
http://ru.wikipedia.org/wiki/
Кажется, тільки датський дипломат розповів про цю подію, про пам'ятник Іуді у Свияжске, у своїй книзі про перебування в Росії тих років - ми розповімо про це нижче.
Ну а Демьян Бідний пізніше написав(а газета " Правда" опублікувала) антирелігійну поему "Новий заповіт без вади євангеліста Демьяна", написану в глумливо-знущальній манері, де, звичайно ж, звеличив Іуду.


За відомими джерелами першою жертвою "літературного потягу" у Свіяжське став настоятель Богородице-Успенского монастиря єпископ Амвросій, якого по-звірячому убили за відмову віддати хлібні запаси і церковні цінності. Буквально через два дні та ж доля осягнула священика Костянтина Долматова. Звинувачення було абсурдним - старого страчували за те, що він нібито стріляв з дзвіниці Софійської церкви по червоноармійцях з кулемета. Потім прийшла черга черниць з Предтеченского монастиря. Їх розстріляли без всяких звинувачень.
Але на цьому "культурні заходи" у Свіяжське не закінчилися. Потяг все ж якоюсь мірою виправдовував свою назву. Окрім відомого публіциста Троцького, на нім приїхали декілька пролетарських письменників і перший у світі пам'ятник Іуді Іскаріоту. Головна подія, заради якої так старанно знищували місцеве духовенство, була попереду.
Пасажири потягу Всеволод Вишнєвський і Демьян Бідний не залишили про це своїх спогадів. Остереглися. А ось маловідомий датський письменник Галлинг Келлер не утримався. За його словами, "місцевий совдеп довго обговорював, кому поставити статую. Люцифер був визнаний таким, що не цілком розділяє ідеї комунізму, каїн - занадто легендарною особою, тому і зупинилися на Іуді Искариотском як цілком історичній особі, представивши його на повний зріст з піднятим кулаком до неба".

Пам'ятник Іуді простояв у Свіяжське недовго. Потім його непомітно прибрали, а на той же постамент поставили бюст Леніна. Що, виражаючись мовою пролетарського вождя, було до біса вірно.
http://www.rg.ru/2007/09/28/sviyajsk.html
Відкриття пам'ятника пройшло назавтра або через день після страти настоятеля обителі, тобто 11 або 12 серпня 1918 року(найймовірніше в неділю, 11 серпня). З цієї нагоди в місті відбувся парад двох полків Червоної армії і команди бронепоїзда, що прибули сюди разом з Троцьким. Голова місцевої Ради виголосив " полум'яну" промову, після чого під звуки військового оркестру з гіпсового істукана зірвали чохол, і поглядам присутніх з'явилася буро-червона фігура людини - більше натуральної величини - із зверненим до неба обличчям, спотвореним гримасою, що судорожно зриває з шиї мотузку.
Усе це описано в книжці датського дипломата(пізніше за письменника) Хеннинга Келлера:
http://www.archive.org/stream/redgar...0kehl djvu.txt
http://www.archive.org/stream/redgarden00kehluoft#page/n5/mode/2up
http://www.archive.org/stream/redgarden00kehluoft#page/138/mode/2up
http://www.archive.org/stream/redgarden00kehluoft#page/156/mode/2up

"The Red Garden"Kehler Henning, 1922(англ., переклад з датського). Коротко про самого автора: роки життя 1891-1979, в 1917-1920гг був датським дипломатом в Петрограді, їздив по країні з дип.паспортом, відправляв звіти в Данію. Після повернення з совдепии написав книгу. На датстком мові вона була видана в 1921г. У 1922\23гг деякі англійські і французькі газети і журнали опублікували уривки з книги, якраз про епізод у Свіяжське.Є відомості про епізод у Свіяжське і в спогадах Н.Д.Жевахова(т.2, ч.3, гл.41, с.766) - з посиланням на Церковні Відомості, 1/14 - 15/28 грудня 1923 р., № 23-24., де описується цей епізод у Свияжске. (http://lib.rus.ec/b/260342/read )
...План монументальної пропаганди був затверджений особисто Леніним, і почати його реалізацію було вирішено у Свіяжське. Інакше могло стати надто пізно. Ціна питання була занадто висока і без сумнівів, вибір був зроблений особисто Леніним, швидше за все, при участі або навіть за порадою Троцького.
У ідеалі статуя повинна була задовольняти чотирьом умовам. По-перше, це має бути пам'ятник революціонерові. По-друге, прототип має бути історичною особою. По-третє, він має бути абсолютно впізнанним для майже поголовно неписьменного населення Росії. І, нарешті, пам'ятник має бути антирелігійним. Кандидатура Іуди Іскаріота, "першого революціонера" на землі, цілком відповідала усім заявленим вимогам. Правда, народ не оцінив величі задуму вождів революції. Іуда Свияжский простояв недовго, всього два тижні, а потім безслідно зник.

Потім осінню 1918р.,Троцький відкрив пам'ятник Іуді в місті Козлові.
Ще під час громадянської війни, при відвідуванні штабу Південного фронту Троцьким в місті Козлові було ним задумано відкрити пам'ятник Іуді, що продав Христа за 30 сребреников. Голова Реввоєнради, не зважаючи ніскільки на релігійність російського населення міста Козлова(нині - Мічуринска) вирішив їм дати зрозуміти, що відтепер вони усі житимуть, як їм буде наказано новою владою. Місто було увесь наповнений військами червоних, і будь-яке незадоволення цією затією тут же могло бути пригнічено силою зброї. Під звуки Інтернаціоналу з фігури христопродавца впало полотно і з промовою виступив сам глава червоної армії Лев Давидович Троцький. Він говорив, що ми відкриваємо сьогодні пам'ятник людині, що зрозуміла, що християнство - це лжерелигия, і що знайшов сили скинути з себе її ланцюги. Що, мовляв, по всьому світу будуть споруджені пам'ятники цій " людині", тобто Іуді. Але пам'ятник простояв недовго, вночі його розбили вщент городяни міста Козлова.http://www.library.ryazan.su/rus-go-cms-page-3946.html

Пам'ятник Іуді в Тамбові був поставлений, швидше за все, в 1919 році(навесні), хоча зустрічаються і посилання на 1921 рік(після пригнічення антонівського повстання). Троцький приїхав в місто, щоб особисто бути присутнім при відкритті пам'ятника Іуді. Там їм нібито були вимовлені такі слова: "Іуда був першою людиною на землі, яка зрозуміла шкідливу суть християнства. Ми, більшовики, - вороги мракобісся клерикалізму, і тому Іуда - перший істинний пророк більшовицької революції. І ми, більшовики, пам'ятники першому пророкові більшовицької революції повинні поставити в усіх містах Росії. Наступне місто, в якому з поваги до Михайла Фрунзе пам'ятник пророкові більшовицької революції, - Іуді ми повинні поставити - це Іваново-Вознесенськ".
http://www.ivx.ru/profi/profi 1220.html?srchPat=23&srchPat=3
О пам'ятнику Іуді в м.Тамбові можна прочитати також в статті: О. Ю. Васильєва, П. Н. Книшевського "Червоні конкістадори". "Соратник", 1994.

Отже, в 1918-21рр., очманілі від влади, що звалилася на них, і захлинаючись в крові, більшовицькі вожді не приховували свою істинну особу - личину розбійників антихриста.
Щоб зрозуміти психологічну підоснову усього цього дійства, потрібно розуміти ще міру ненависті Леніна і Троцького до православ'я і Церкви. Який був стан психіки більшовицьких вождів літом 1918р? - Положення відчайдушне, емоції позамежні (Ленін в липні 1918р "білий як крейда" був). Не забувайте також, що в серпні 1918р. ще і місяця не пройшло тоді з дня звірячого вбивства Царської сім'ї, яке пов'язало більшовицьку верхівку кров'ю безневинних жінок і дітей. Не можна недооцінювати усі ці підсвідомі мотиви і наднапругу усіх емоцій більшовицьких лідерів літом 1918р, коли вони захлиналися в крові і влада їх висіла на волосині. Цілком можливо, що більшовицькі лідери і в те літо підсвідомо ототожнювали себе хто з Люцифером(схильні до містики), а хто з Іудою(матеріалісти). Вони обрушили православне царство, православний народ, і, напружуючи усі жили і захлинаючись в крові, встановлювали свою владу і свою ідеологію.