Юлія Тимошенко: З хворою спиною, але з міцним хребтом

Признатися,ми вже не розраховували отримати відповіді на запитання, передані в неволю. Ми підозрювали, що катівні Качанівської колонії — не найкомфортніше місце для холоднокровних роздумів і зваженого аналізу. Тим дивовижнішим виявився результат наших очікувань. Юлія Тимошенко відгукнулася на прохання DT.UA, докладно й повно висловившись за всіма запропонованими нами місяць тому темами. Юлія Володимирівна залишилася собою. У запропонованому вашій увазі тексті є і ритуальний пафос, і звична двозначність в обговоренні деяких тем, і фірмова нещадність на адресу опонентів, і, нарешті, традиційна підкреслена вдячність соратникам. Автора легко вгадати, навіть якби він забув підписатися. І все ж таки це інтерв’ю багато в чому має нетиповий вигляд. Лідер опозиції вперше за тривалий час не втомлено коментує поточне, а енергійно розмірковує про майбутнє. Акценти розставлено чіткіше, слова підібрано точніше, а теми розкрито повніше, ніж можна було б очікувати від Тимошенко. Тим більше від Тимошенко нинішньої, стомленої неволею і нездоров’ям, невизначеністю союзників і невгамовністю противника. Так, у Юлі хвора спина, але в неї абсолютно здоровий хребет.

ЮліїТимошенко є що сказати. Політикам є над чим подумати.

—У грудні у своєму відомому листі ви написали: «Звертаюся до всіх лідерів опозиційних партій з уклінним проханням… нарешті по-справжньому, а не в гаслах, об’єднатися». Чи вважаєте ви, що можливий об’єднаний список «Батьківщини», «Фронту змін», ПРП та Руху — це і є та сама об’єднана опозиція?

— Об’єднання «Батьківщини» з «Фронтом змін» — другою за потужністю опозиційною партією, з «Народною самообороною» Юрія Луценка, з «Реформами і порядком», з легендарним Рухом — це дуже сильний об’єднавчий крок, безпрецедентний в сучасній Україні, але цього на сьогодні недостатньо. Я вважаю, що процеси деградації та деформації суспільного життя в Україні настільки очевидні й трагічні, що на їх тлі навіть епоха Кучми, із вбивством Георгія Гонгадзе, народженням новоукраїнської олігархії, виглядає менш трагічно, порівняно з реальністю сьогодення. І це я не про себе особисто. Я не екстраполюю особисті проблеми на історичний процес. Я про країну. Так, при Кучмі не давали піднятися на повну силу паросткам нашої національної ідентичності, економічної та політичної свободи, але ж не знищували коріння. Його залишали в суспільному грунті разом із шансом на можливе відродження. Сьогодні системно, цілеспрямовано не тільки ліквідується коренева система вільної європейської країни, що зберігає генетичну пам’ять, а й заливається цементом потенційна можливість жити у вільній нормальній державі. Відбувається «бетонізація» Українського Шансу! Сучасна Україна — це «острів доктора Моро» і «1984» Орвелла в одному флаконі. Нам змінюють групу крові, ревізують ДНК, роблять із нас націю лузерів — без історичної пам’яті, без національної гідності, без позитивної економічної перспективи та європейського майбутнього. Будується країна однієї родини, родини з великим апетитом, швидше, навіть булімією, мізерним IQ та претензією на пожиттєву владу. Такого стану справ може не помічати або не розуміти частина наших громадян, які поглинуті щоденною боротьбою за власне виживання, але не лідери опозиційних партій, на яких лежить пряма відповідальність за те, щоб це змінити. Опозиційні лідери не можуть не усвідомлювати, що люди, які правлять країною, не здадуть своїх позицій без бою, що вони сильні, готові на все. Це диктує їхній інстинкт самозбереження та дарвінізм, який вони сповідують. Треба буде вбивати непокірних у тюрмах — будуть убивати; треба масово нищити тих, хто заважає, — будуть нищити. У тому числі й своїх. Вони не обтяжені моральними забобонами і сприймають Україну ХХІ століття, як Єнакієве епохи «вільних хутряних шапок». Допоки на початку 90-х на Донбасі вони не встановили своїх правил гри, в них по стадіонах і териконах літали руки в «Ролексах» і ноги в «Адідасах», відірвані кустарною вибухівкою. Відтоді в їхніх душах нічого не змінилося. Замість «Адідаса» — «Зіллі», замість «Ролекса» — «Бреге»; Ось і все… …Зрозуміло, що в такій ситуації чесних виборів не може бути за визначенням. Буде війна без правил. Хоча — чому буде? Вона вже йде. Ревізовано закон про вибори, повернуто продажно-феодальну мажоритарну систему, закріплені за округами міліціонери та мільярдери вкупі з тупим адмінресурсом. Частина опозиції в тюрмах, Конституційний суд, як і планувалося, обслуговує мафію за графіком; друкарський верстат Нацбанку працює на повну потужність — друкує щастя для громадян. Думаю, після 500 грн. купюр з портретом Сковороди на виході банкноти номіналом 1000 грн. із портретом земляного межигірського зайця і купюра 10 000 із Януковичем «на пеньках». Як у такій ситуації перемогти? Як зупинити очевидне зло? Тільки інтелектуально, виробивши стратегію та чітко втіливши її. І така стратегія лише одна — повне об’єднання опозиційних сил у єдині партійні та мажоритарні списки навколо чіткої концепції справжніх змін в Україні. Необхідно мобілізувати народ на вибори і гнати всіх межигірських, єнакіївських та іншу «малину» подалі від нашої землі. Я думаю, що за партію влади, разом із коефіцієнтом фальсифікації, віддадуть голоси 15—20 відсотків громадян. Все інше ЗОБОВ’ЯЗАНА отримати опозиція. Ми не можемо втратити жодного голосу. А це означає — ЄДИНИЙ СПИСОК! Не можна допустити, щоб окремі опозиційні сили порозважалися самостійною участю у виборах і набрали по два-три відсотки голосів, розпорошивши спільні зусилля. Бо в підсумку ми матимемо — мінус двадцять відсотків від можливого кінцевого результату. Але найголовніша загроза — це самостійний похід «Удару» і «Свободи». Я знаю, і Віталій, і Олег впевнені, що подолають прохідний бар’єр із великим запасом. Я теж упевнена, але трохи розбираюсь в українській політиці і розумію, що жорсткі методи фальсифікацій для того й застосовуються, аби не дати цим двом партіям пройти до Ради, навіть якщо фактично вони наберуть необхідну кількість голосів. Їх зроблять донорами для Партії регіонів. Даруйте за некоректне порівняння, але Варлам Шаламов, здається, колись писав, що в сталінські часи кримінальні злочинці, втікаючи з таборів, брали з собою політичних. Їх називали «консерва». Бо вони їх просто їли дорогою, в тайзі… Я не хочу, щоб партія влади робила з опозиції на парламентських виборах «консерваторію» та харчувалася, перекладаючи незахищені голоси опозиції у свої виборчі кошики. Партія влади саме тому заборонила партійним блокам брати учать у виборах, щоб спеціальними законами закрити нам шлях до об’єднання. Однак ми мусимо відповідати гідно — об’єднатися в єдиний список на базі однієї партії. Це саме те, від чого у партії влади немає «антидоту». Коли я говорю про єдину опозицію, то маю на увазі об’єднання в один партійний список, окрім вище перелічених партій, ще й «Удару», «Свободи», «Громадянської позиції», «Нашої України» на чолі з Валентином Наливайченком. Я вважаю, що це єдино можливий формат участі опозиції в парламентських виборах, принаймні у тому випадку, якщо ми хочемо перемогти і зберегти країну. Я вже зараз передчуваю, як «незалежні» політологи та соціологи на всіх каналах ТБ будуть аргументовано доводити, що Арсенію Яценюку не можна йти в одному списку з націоналістом Олегом Тягнибоком, що самому Олегові смертельно небезпечно єднатися з «олігархічною» «Батьківщиною», а Віталію Кличку не варто світитися в шерензі «старих облич». Саме так нас і хочуть не допустити до об’єднання. Але це — примітивна маніпуляція. Перефразуючи вислів про верблюда та вушко голки, можу сказати, що легше Арсенію Яценюку потрапити в Качанівську колонію (до мене, маю на увазі, на побачення, він десь тут ходить за парканом, я йому вдячна за це), ніж роз’єднаній опозиції виграти вибори… І для нас, відповідальних опозиційних партій, похід двома-трьома-чотирма… двадцятьма колонами — неприпустимий. Хочу навести всього три аргументи. По-перше, існує дуже великий ризик, що «Свободу» і «Удар» не пустять до парламенту в останню хвилину. А це означає, що програють не Кличко, і не Тягнибок, і навіть не опозиція, — програє країна. Їхні голоси просто перекладуть за ПР, особливо у Східних та Південних регіонах, де монополія влади в комісіях майже тотальна (вони контролюють там усе, включно з наглядачами і членами комісій від опозиції, — ну така реальність, чого я буду тут перед вами щось імітувати). По-друге, природа демократичних опозиційних партій в Україні така, що коли вони підуть на вибори окремо, то дорогою забудуть, із ким насправді потрібно боротися. Вони так міцно зчепились у боротьбі між собою, так переконливо будуть доводити людям олігархічність, провладність, «тушкованість» та прокремлівськість одне одного, що, будьте певні, таки доведуть. Це ми вміємо… На жаль… Тому зараз ми зобов’язані прибрати всі, навіть мінімальні підстави та причини для самопоборювання між опозиційними партіями. А без єдиного партійного списку кандидатів у народні депутати — це неможливо. У будь-якому іншому варіанті ми істотно знизимо рейтинг кожної окремої опозиційної сили; істотно збільшимо табір «противсіхів», у якому й так демографічної кризи не спостерігається; не зможемо мобілізувати значну частину потенційних прихильників опозиції, які підуть голосувати, «якщо…» А це «якщо» сьогодні — тільки в наших руках. У результаті ж опозиція просто програє, а клани зміцнять свої позиції. Самі «найрозумніші» опозиціонери отримають по ордену від Януковича, народ відповість зневагою а байдужістю. Все. У такому випадку посвідчення опозиційних депутатів стануть тільки перепусткою до парламентського буфету та засобом залякування представників ДАІ. По-третє, іти окремими колонами неприпустимо, бо ми не зможемо проконтролювати результати виборів і запобігти фальсифікаціям. Досвід участі у виборах свідчить, що партія влади, діючи скоординовано на всій території України, з допомогою адмінресурсу завжди знайде способи, як стравити поміж собою або купити членів виборчих комісій. Від опозиції — всі люди, зі своїми слабкостями. І честь та гідність — це честь та гідність, а тисяча доларів — це тисяча доларів… Хіба не так? На одній дільниці поділять «по-братськи» голоси «Батьківщини», на другій — «Фронту змін», на третій — «Удару». Ось і все, «кончились голоса»… Кожна опозиційна партія буде думати, що викрутила собі щось в окремому окрузі, але у фіналі виявиться, що «викрутила» так як треба тільки Партія регіонів. Ну не можна таким славним та розумним опозиційним лідерам допустити програш у заздалегідь переможній грі. Результат сьогодні програмуєте тільки Ви. Не об’єднатися сьогодні — це приблизно те ж саме, що Ліонелю Мессі «набратися по вінця» перед фіналом Ліги чемпіонів із «Реалом». Не маємо права ми програвати. Українці нам цього не вибачать. Ніколи…

—Ви стверджували, що «дійсно реальним може бути тільки об’єднання в єдиний партійний список на основі нейтральної партії». Чи можна вважати такими нейтральними партіями «Батьківщину» і «Фронт змін»?

— Ні, не можна. «Батьківщина» і «Фронт змін» сильні та впливові опозиційні партії, вони мають свої плани й інтереси і не є нейтральними, в тому розумінні, яке я мала на увазі. Але сьогодні час для реалізації нейтрального проекту, звичайно ж, втрачено. Сьогодні у нас — цейтнот, і організаційно неможливо знайти або створити нейтральну силу. Це вже утопія. Все треба було робити вчасно! «Батьківщина» не нейтральна, вона скоріш нейтронна для чинної влади, і я пишаюся тим, що п’ять політичних сил прийняли рішення об’єднатися навколо неї. Це — приклад здатності опозиції ставити справу вище за особисті амбіції. Я щиро і від душі дякую за це Юрі Луценку, Сергію Соболєву, Борису Тарасюку, Арсенію Яценюку та їхнім командам. Але і партія «Батьківщина», своєю чергою, відкладає убік свою партійну символіку, прапори та амбіції. Ми йдемо в цей бій разом під національним прапором та національним гербом. І в серці, і на щиті. Є ще один важливий елемент організаційних домовленостей. Партія «Батьківщина» нікого не поглинає й не асимілює. У нас немає такої амбіції. Після перемоги на парламентських виборах усі опозиційні партії створять свої окремі групи та фракції, що входитимуть в єдину демократичну коаліцію. Це дасть можливість усім опозиційним партіям напрацьовувати свій авторитет, приймаючи правильні рішення, відповідно до власних програм та ідеологій.

Завжди Ваша —Юлія Тимошенко

Група підтримки ЮВТ

Юлія Тимошенко: З хворою спиною, але з міцним хребтом

Останні статті

Коментарі