В Україні відсутня тарифна політика

Олексій Кучеренко: "Ми всі, експерти можемо давати оцінку обґрунтованості того чи іншого тарифу дуже умовно, тому що ситуація з тарифоутворенням сьогодні працює, в першу чергу, на монополістів. Жодної об’єктивної повної інформації за чинним законодавством неможливо отримати. Вона як правило знаходиться за відповідними грифами «ДСП» чи «комерційна таємниця». Міністр житлово-комунального господарства Кучеренко спробував у 2009 році дістатися статей витрат компанії «Київенерго» та мені півроку її не надавали під гаслом «комерційна таємниця». Це примітивна, тупикова політика, на жаль, вона сьогодні підкріплена відповідним законодавством і дає можливість нашим монополістам – обленерго, облгаз - максимально приховувати цю інформацію і виставляти нам вже готові рахунки. Так, я погоджуюсь з нашими енергетиками, що у нас тариф на електроенергію для населення нижчий ніж в Європі, не порівнюючи при цьому рівень зарплат. Але покажіть, куди йдуть ці гроші? Це рішення приймає Національна комісія з регулювання енергетики, яка існує 15 років на підставі указу Президента Кучми, а закону про її існування немає. Закон про природні монополії, вимоги МВФ, будь-які інші закони вимагають створення а) статутного закону про цю комісію, б) формування її з професійних людей, які будуть гарантовано приймати обґрунтовані рішення і головне – повна прозорість процедури прийняття тарифних та інших рішень для споживачів. Це невипадково, що цей закон не приймається.

 Ця комісія, не хочу ображати її членів, вони всі поважні люди, але вони залежні повністю від уряду, від інших лобістів тих чи інших галузей. В мене немає сумніву, що так чи інакше, вони обслуговують інтереси не стільки енергетиків, як тих структур, які годуються навколо «Енергоатому», газового, вугільного ринку. Всі ці апетити, які ці компанії хочуть закласти в тариф, вивалюються на споживача, якому кажуть, що це об’єктивний справедливий тариф.

 НКРЕ – це хлопчики для биття. Я не хочу їх ображати, але вони фактично не відповідають за рішення, які приймають. Наприклад, 1 серпня минулого року уряд підвищив на 50% ціну на газ для теплокомуненерго, але її порахували як тарифи на тепло тільки з 1 лютого цього року. За цей час накопичилося боргів на 7 мільярдів гривень. Чому підвищили ціну на газ? Казали, що МВФ не дасть грошей. Але коли в бюджеті буде дірка в 7 мільярдів, то МВФ тим більше не дасть грошей. МВФ не каже підвищувати тарифи, він каже: зробіть бездефіцитним бюджет, зробіть беззбитковим НАК «Нафтогаз» як основну вашу монополію. Тому ми дуримо самі себе. Тобто, ціну на газ підвищуємо, ці 7 мільярдів боргів заробили, звідки їх покривати, не знаємо. Зараз буде чергове покриття з бюджету, і рухаємося в цьому замкнутому колі, де питання інфраструктури не вирішується, а що відбувається з населенням, ви самі знаєте.

 Регулятор у вигляді Національної комісії з регулювання – це фактично квазісудова гілка влади. Вона бере до уваги аргументи монополістів, споживачів, бюджету та зобов’язана приймати відповідні збалансовані рішення на користь всіх. Такого сьогодні це не відбувається, такої системи регулювання не створено, це і є найбільшою помилкою. Серйозною професійною послідовною тарифною політикою в державі не займаються. "