Я голосую за Тимошенко

Серед численних розділів на новому сайті Юлії Тимошенко, виконаному в мінімалістичному чорно-білому стилі, якось загубилась кнопка переходу на сайт петицій, створеного в рамках громадських ініціатив. Він не привернув особливої уваги користувачів, які значно більш стурбовані майже фронтовими зведеннями зі Сходу, і на сьогодні там всього сім петицій.

Однак рано чи пізно заворушення на Донбасі закінчаться, і настане час нарешті реально будувати країну, а не гратись в її розбудову, як це було протягом останніх 23 років. І одним із наріжних каменів цієї нової України повинно стати громадянське суспільство, чий вплив на діяльність органів державної влади має стати ключовим і вирішальним.

І одним із основних інструментів повинен стати інститут онлайн-петицій, уже давно запроваджений в цивілізованих країнах, зокрема в США та ЕС, який покликаний перетворитись на постійний консультативний сервіс, з яким мають звірятись наші урядовці та законодавці.

Мало кому відомо, що ця громадська ініціатива Юлії Тимошенко - далеко не перша, і навіть не найбільш комплексна. Ідею створення мережевого консультативного сервісу, за допомогою якого громадяни могли б безпосередньо впливати не лише на рішення влади, а й на законотворчий процес, вона послідовно обстоює та реалізує з 2005 року, тобто, іще з часів першого Майдану.

Саме в грудні 2005 року за ініціативою Юлії Тимошенко було створено проект "Ідеальна країна". Він багато в чому випередив свій час: в його рамках фактично було реалізовано прототип загальнодержавної системи електронної демократії. Однак українське суспільство тоді просто виявилось не готовим сприйняти саму думку, що через інтернет можна подати концепцію реформування якогось аспекту державної діяльності, сектору економіки, або навіть суспільної проблеми. Тим паче, чимсь зовсім неможливим видавалась можливість подачі законопроектів - а така можливість теж була передбачена. Зауважимо в дужках: деякі законопроекти, розроблені на "Ідеальній країні", таки дійсно попали до Верховної Ради, тобто система реально працювала.

Втім, не дивлячись на відсутність цікавості з боку широких громадських кіл, проектом "Ідеальна країна" зацікавилась ІТ-спільнота. Це були в основному програмісти, системні аналітики, і просто захоплені люди, яких притягувала ідея аналізу політичної та економічної ситуації в Україні. В результаті ІК породила небачений раніше продукт: єдину на той час програму політичної партії, написану за участі громадських активістів. Так, можливо, для когось це буде відкриттям, але "Український прорив" Юлії Тимошенко було написано саме так.

Сайту "Ідеальна країна", на жаль, більше не існує через рейдерську атаку Партії Регіонів, але в інтернет-архівах досі зберігається сторінка із словами вдячності всім активістам, які долучились до розробки програми Тимошенко, з якою вона вийшла на вибори в 2007 році і перемогла.

Наступний підхід до залучення широких кіл до законотворчості Юлія Тимошенко зробила аж в 2010 році, після того, як минули роки важкої фінансової кризи, а також пройшли президентські вибори. "Проект Україна третього тисячоліття" був швидше експериментальним, ніж практичним. Адже однією із основних причин, чому "Ідеальна країна" не зацікавила широких кіл, була її комплексність, і складність роботи в її середовищі.

На цей раз все було зроблено максимально просто, а сама діяльність активістів була сконцентрована на двох основних задачах. Першою було створення Конституції України, а другою - подача законопроектів відносно реформування держави. В дужках варто додати: саме існування цього проекту ставить хрест на байках про те, наче Юлія Тимошенко планувала поділити країну з Януковичем на двадцять років вперед.

Ну не створюють таких сервісів, якщо наперед зібрались все "порішати" кулуарно.

На жаль, цей проект взагалі не було доведено до робочої фази. Адже в 2010 році у Юлії Тимошенко відібрали президентство - невдовзі вона була кинута за грати тиранією Януковича, і на довгі три роки про будь-які проекти реформування держави довелось забути.

А потім відбувся ЕвроМайдан, однією із найяскравіших акцій якого став збір підписів під петицією спочатку про санкції стосовно Януковича та його оточення, а потім і про звільнення Юлії Тимошенко. Виявилось, що в нашому суспільстві саме цей вид впливу на рішення влади притягує найбільшу увагу широких кіл. Люди не дуже бажають безпосередньо писати законопроекти, чи розробляти складні концепти, зате вони охоче підтримають ініціативу чи ідею, підняту активістами громадянського суспільства, своїми голосами.

І тоді за дорученням Юлії Тимошенко було створено прототип національної системи онлайн петицій. Вона достатньо проста і наочна, щоб її нею міг скористатись будь-хто. Умови надзвичайно прості: якщо петиція набере більше тисячі петицій за 30 діб, вона буде розглянута особисто Юлією Тимошенко, і отримає її всебічну підтримку аж до законодавчого рівня.

Після цього питання, хто саме з кандидатів в президенти реально відстоює громадянське суспільство в Україні упродовж років, а хто тільки паразитує на цьому, відпадає саме собою.

https://www.facebook.com/tymoshenko2014/posts/695967550463241

 Вячеслав Ільченко.