Лето
- 07.08.10, 16:43
- Тихий Джаз Души
жара проходит сквозь не оставляя влажности внутри
распахнуто окно увядшие цветы стакан и ложка в нем
мы заполняем небо пустотой а все что ниже в гранях тишины
звучит шмелем верандой преломляющейся луч - былинкой
по свойму дышит и молчит в окно бросаясь чуть живой
по стеклышку настойчиво стучит
срывая давних снов моих земные паутинки
я вижу вас вы так смешны
одеты так нелепо вы для лета
но то лишь памяти истертые штаны
мне все выводят дивных нот игры
свои давно забытые куплеты
4
Коментарі
МятежнаЯ
17.08.10, 17:28
Музику із задоволенням послухала!
МятежнаЯ
27.08.10, 17:29
І де ти знайшов того котяру очеретяного?
Gaarii
37.08.10, 17:43Відповідь на 1 від МятежнаЯ
да музыка как горячая пластмасса --медленно печет и тянется в наших руках
Voloszka
47.08.10, 20:34
Gaarii
57.08.10, 20:43Відповідь на 4 від Voloszka
Gaarii
67.08.10, 20:44Відповідь на 4 від Voloszka
но он же не грустный ну не вижу я грусти может со мной уже что то не так -- от жары все с ног на голову стало
Voloszka
77.08.10, 20:47Відповідь на 6 від Gaarii
Это у тебя называется весёлый стих?М-да,сори тогда...я представляю,какие у тебя грустные стихи...
А может это мне показалось от того,что мне грустно? 
Gaarii
87.08.10, 20:57Відповідь на 7 від Voloszka
ну вот а как же радуга не грусти а то потом скажут что это я радугу с неба убрал
Voloszka
97.08.10, 20:59Відповідь на 8 від Gaarii
Радуга forever
анонім
109.08.10, 10:50
Спека проходить крізь нас не залишаючи ні крапельки в середині
Розкрите вікно зів'ялі квіти склянка і ложка в нім
Ми заповнюємо небо порожнечею, а усе що нижче жовтим
Банальный джміль, брутальне марення, але він живий
По свойму дихає і мовчить у вікно кидаючись з головою
По скельцю блискучому стукає
Зриваючи давніх снів моїх земні павутини
Я бачу вас ви такі смішні
Одягнені так безглуздо ви для літа
Але те лиш пам'яті витерті штани
Мені усі виводять по склу
Свої забуті і вам давно не потрібні секрети