Що я знайшла і що згубила У цім блакитнім мареві життя? Палала я чи мляво тліла Під сяйвом ясних зір ? – якби знаття Життя – як іспит неостанній, Крізь муки й піт його перетина. Холодні дні були, безбарвні, Та тішила мене краса земна. &nbsp...

Читати далі...

Есть времена, есть дни,когда Ворвется в сердце ветер снежный, И не спасет ни голос нежный, Ни безмятежный час труда... Испуганной и дикой птицей Летишь ты, но заря - в крови.. Тоскою. страстью, огневицей Идет безумие любви... Пол-сердца - туча грозовая, Под ней -все глушь, все немота, И эта - прежняя, простая - Уже другая, уж не та... Темно, и весело, и душно, И, задыхаясь, не дыша, Уже во всем другой послушна Доселе гордая душа! &nbsp...

Читати далі...

Я всегда был за тех, кому горше и хуже, Я всегда был для тех, кому жить тяжело. А искусство мое, как мороз, даже лужи Превращало порой в голубое стекло.Я любил и люблю этот бренный и тленный. Равнодушный, уже остывающий мир, И сады голубые кудрявой вселенной, И в высоких надзвездиях синий эфир.Трубочист, перепачканный черною сажей. Землекоп, из горы добывающий мел. Жил я странною жизнью моих персонажей, Только собственной жизнью...

Читати далі...

Що із нами сталося, З нами що зробилося, Ой, як закружлялося, Ой, як захмелілося... Думати -не думати, - Нікуди втікати, Радістю і сумом ти У полон узятий. Кажеш, позабудемо, А очима: будемо, Кажеш, що не любимо, А очима: будемо... Ні, не утечемо ми Від землі і неба. Ні, не утечемо ми Від самих від себе. Ростислав Братунь

Жизнь - обман с чарующей тоскою, Оттого и так сильна она, Что своею грубою рукою Роковые пишет письмена. Я всегда, когда глаза открою, Говорю:,,Лишь сердце потревожь, Жизнь - обман, но и она порою Украшает радостями ложь. Обратись лицом к седому небу, По луне гадая о судьбе, Успокойся, смертный, и не требуй Правды той, что не нужна тебе''. Хорошо в черемуховой вьюге Думать так, что эта жизнь - стезя. Пусть обманут легкие подруги, Пусть изменят легкие...

Читати далі...

Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи вона ж промчить над зламаним життям за нею ж будуть бігти видноколи вона ж порве нам спокій до струни вона ж слова поспалює вустами спини мене спини і схамени ще поки можу думати востаннє ще поки можу але вже не можу настала черга й на мою зорю чи біля тебе душу відморожу чи біля тебе полум'ям згорю &nbsp...

Читати далі...

Завжди терновий вінець буде кращий, ніж царська корона. Завжди величніша путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний. Так одвіку було й так воно буде довіку, поки житимуть люди і поки ростимуть терни. Але стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина по волі квітчається терном, тямлячи вищу красу, &nbsp...

Читати далі...

Цілунок жоден серця не дістав- Була свавільна, вільна і щаслива. Даремно прагли втримати мене - Я злива. Жарини слів - торкали зимний слух. Сліди багать - завії подих витер. Даремно оком пестили мене - ...

Читати далі...

Каждый день, как с бою добыт. Кто из нас не рыдал в ладони? И кого не гонял следопыт В тюрьме ли, в быту, фельетоне? Но ни хищность, ни зависть. ни месть Не сумели мне петлю сплесть Оттого. что на свете есть ЖЕНЩИНА. У мужчины рука - рычаг, Жернова. а незубы в мужчинах, Коромысло в его плечах, Чудо-мысли в его морщинах. А у женщины плечи - женщина, А у женщины локоть - женщина, А у женщины хохот - женщина. И томясь о...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Зачем мне розовый слон? Уверена, знаю вполне, Объективно с любых сторон, Абсолютно не нужен мне. Но он ходит за мной всё время, И уже надоел мне страшно. Ведь люблю я других зверей, Чёрных и камуфляжных. [ Читать дальше ]