Оце проти ночі згадала Рафаїла Ароновича Нахмановича - і знайшла в Інтернеті фотку, коли режисер знімав фільм "Віктор Некрасов. На Свободі і вдома". Я працювала асистентом режисера.[Приєднана картинка]На сайті Пам*яті Віктора Некрасова ці світлини згадуються у спогадах Рафаїла Ароновича про письменника, з котрим він дружив.http://nekrassov-viktor.com/AboutOfVPN/Nekrasov-Naxmanovich%20Rafail.aspxКрім того, на сайті повідомляється, що ця фотографія з книги Нахмановича Р. А. «Возвращение ...

Читати далі...

Нещодавно наснилася мама, сказала, що на небі… і буквально два чи три дні думаю – що Земля – це проміжний вокзал, куди народ приходить, проживає життя і йде геть – вмирає… (якось в якомусь оскарівському фільмі про кохання двох чоловіків була фраза – майбутнє - це смерть…) думаю, що відбувається так: людина помирає, її зустрічають, а тоді вона йде далі… адже всі помирають, це не ритуал, це не якийсь виняток із правила – це закономірність, отже, ми розраховані на те, щоб жити...

Читати далі...

3–12 листопада 2016 року в Тернополі відбудеться І Всеукраїнський форум «КіноХвиля». У програмі форуму демонструватимуться фільми «Гніздо горлиці» режисера Тараса Ткаченка про проблеми еміграції, «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофіменко, «Фараони», очевидно, екранізація п’єси О. Коломійця, «Українські шерифи» Романа Бондарчука, «Війна за власний рахунок» Леоніда Кантера та Івана Яснія, «Повернення» тощо. На форумі пройдуть інформаційні панелі про особливості урбаністичного та...

Читати далі...

У Тернополі на фасаді кінотеатру «Палац кіно» урочисто відкрили меморіальну дошку польському режисеру Єжи Гоффману! Городяни вшанували Єжи Гофмана, тому що відомий кінематографіст перед ІІ Світовою війною жив у нашому місті. Його родина, тікаючи від нацистів, навесні 1938 року приїхала в Тернопіль. Але вже 1940 року, коли Єжи було 8 років, радянська влада вивезла сім’ю до Новосибірської області в табір «спецпереселенців». Там померли дід, бабуся, сестра бабусі та дядько Єжи Гоффмана...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Знаєте, народ, якби я була українськими режисерами, я б оце їх знімала би й знімала : і фактура, і матеріал, і поєднання інструментів, і сучасна подача... (+ кров.ю обливається серце, коли дивлюся на невмілі любительські кадри, хоча музиканти записують звук у студії, а потім на зйомках вмикають трек, тобто застосовують професіональний прийом...

Читати далі...

Найкраще дивитись на http://www.ex.ua/100435440Документальне кіно про те, як дивакуватий художник Федір Олександрович кинув виклик Системі..Українські телеканали ВІДМОВИЛИСЬ від прокату стрічки навіть безкоштовно..В кінотеатрах фільм побачили лише близько 2.000 глядачів..[Приєднана картинка]Ось інтерв'ю з художником на Фокусі https://focus.ua/society/346857/

Звичайно, фільм "Жил был пес" надзвичайно відтворює український національний колорит, але цікаво дізнатися усім його шанувальникам, що створений він був у Москві на студії "Союзмультфільм" режисером Едуардом Назаровим, що звичайно, не применшує його значення для українського глядача, але така ось істина, її потрібно знати!!! Знято за мотивами української казки "Сірко". Перша назва "Собаче життя"... (ось такі метаморфози).. ...

Читати далі...

Пам.ятаю, як з Леною Золотухіною мандрували за Некрасовськими "Прогулками по Киеву"... :) (Ну, й завжди згадуватиму "не злим тихим словом" ( і в прямому і переносному значенні) Рафаїла Ароновича, у котрого працювала на фільмі "Виктор Некрасов. "На "Свободе" и дома"... Ох, Рафаїл Аронович... Рафаїл Аронович...(ну, у геніїв важкий характер, що поробиш.... але кіно - чудове, правди нікуди діти... :) ) &nbsp...

Читати далі...

Оце всі постять 10 фільмів, що любив мій улюблений (один із них) письменник Рей Дуглас Бредбері.А я задумалась, які 10 фільмів, що зробили переворот моєї свідомості, можу вказати Я?!!(Пишу, що перше приходить на думку, отже, це наголовніші фільми мого життя!)1. Однозначно - "Иваново детство" (Тарковский А.)2."Людвиг" (Вісконті Л.)3."Вабанк!" (Вабанк-2! ") (Махульський Ю.)4."Персона"!", "Сунична галявина", (весь Бергман)5. "Цей...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Нещодавно гортала записник, на букву "В" записано телефон Валоді Вернигора... Не віриться... не віриться... не віриться...У мене є декілька моментів, котрих я ніколи не забуду: перше - це клуб "Зелена лампа"! Коли були студентські незадоволення щодо того, що нам показують кіно, надто зарубіжне, "на пальцях", ми жваво обговорювали ці проблеми у вузькому колі однодумців, звичайно ж, і Вернигор був з нами! Ми...

Читати далі...